Періодичний медогляд працівників: що з оподаткуванням?

Відповідно до ст. 169 КЗпП та ст. 17 Закону №2694 роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Отже, якщо на підприємстві немає шкідливих і небезпечних умов праці, то затверджувати акт та подавати списки до органу Держпраці немає необхідності, і це не буде порушенням.

Тож, якщо немає шкідливих умов праці, роботодавці, як у випадку, що розглядається, організовують проведення добровільних періодичних медоглядів працівників у вигляді соцпакета шляхом укладення договору із закладом охорони здоров'я. Добровільні (тобто необов’язкові – це ті, що не визначені законодавством як обов'язкові) медогляди передбачаються колективним договором, актом роботодавця, зокрема планом заходів з охорони праці. 

У бухобліку витрати підприємства, пов’язані з проведенням медогляду працівників, обліковують на рахунках 23, 91, 92, 93, 94 — залежно від того, у якому підрозділі працюють працівники.

Податок на прибуток

Ніяких коригувань фінрезультату у випадку здійснення витрат на проведення медоглядів ПКУ не передбачено. Тому податковий облік таких витрат повністю збігається з бухгалтерським.

ПДВ

Як правило, при необов'язкових медичних оглядах визначаються конкретні медичні послуги, що надаються працівнику (огляди в конкретних лікарів, конкретні лабораторні чи інструментальні дослідження), що можуть, однак, бути наведені в рахунках як деталізовано, так і узагальнено. Тож у більшості випадків ці послуги не оподатковуватимуться ПДВ на підставі пп. 197.1.5 ПКУ.

Якщо ж заклад охорони здоров'я є платником ПДВ і надає послуги з добровільного медогляду із оподаткуванням їх ПДВ, підприємство має підстави включити відповідні суми до податкового кредиту.

На нашу думку, у випадках, коли йдеться про соцпакет, тобто відповідні витрати на медобслуговування здійснюються згідно з умовами трудового чи колективного договору, або інші обов'язкові для працівника і роботодавця правила, мови про те, що ці витрати не є госпдіяльністю, бути не може, і підприємство не повинне нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ за пп. 198.5 ПКУ.

ПДФО

Витрати на добровільні (необов’язкові) медогляди, на нашу думку, не оподатковуються ПДФО відповідно до пп. 165.1.19 ПКУ, бо є допомогою на медичне обслуговування працівників за кошт роботодавця, за наявності відповідних підтверджуючих документів. Стосується це і випадків, коли медогляд оплачується підприємством щодо одного працівника. Причому під медоглядом може розумітися не обов'язково огляд у кількох лікарів, а й огляд окремими спеціалістами, які цікавлять працівника.

Щодо відображення витрат на медогляд у формі №1ДФ, хоча вона і не оподатковується ПДФО, слід відобразити за ознакою доходу «143». 

Але є й інша думка, зокрема, ДПС у  своєму листі від 20.12.2017 р. № 3060/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зазначає, що медичні огляди, навіть, якщо вони передбачені колективним договором на підприємстві, належать до необов’язкових, і це призводить до їх оподаткування як додаткового блага згідно з пп. "е" пп. 164.2.17 ПКУ. 

Тобто,  податківці наголошують,  якщо роботодавцем на рахунок закладу охорони здоров'я перераховуються власні кошти за проведення працівникам медичного огляду, який не є обов’язковим, то вартість такого огляду оподатковується ПДФО з застосуванням «натурального» коефіцієнта, який становить 1,21951 (пп. 164.5 ПКУ). Утримуються такі податки з зарплати або інших грошових доходів працівника. При цьому сплатити такі податки слід протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем оплати такого медичного огляду (або його фактичного проведення, якщо це було раніше) (пп. 168.1.4 ПКУ). 

На нашу думку, застосовувати метод запропонований податківцями, варто лише у разі відсутності підтверджуючих документів. У цьому випадку витрат на медогляд у формі №1ДФ відображаються за ознакою доходу «126» (підкатегорія 103.02 ресурсу «ЗІР»). 

Витрати на проведення медичних оглядів працівників не формують фонд оплати праці підприємства, оскільки не передбачені розділом ІІ Інструкції № 5, тобто не є базою для нарахування ЄСВ.