Главная Все консультации Налогообложение НДС

Продаж сільгосппродукції власного виробництва: база оподаткування ПДВ

Сільгосппідприємство реалізує продукцію власного виробництва за звичайними цінами, які сформувалися на ринку. Собівартість продукції є набагато вищою за звичайні ціни (внаслідок погодних умов). Як визначити базу оподаткування ПДВ? Чи потрібно нараховувати ПЗ з ПДВ при продажу нижче собівартості?

Згідно з пп. 188.1 ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів не може бути нижче звичайних цін.

Зокрема, на використанні саме звичайних цін для визначення мінімальної бази оподаткування ПДВ наголошують і податківці в IПК від 16.04.2019 р. №1620/6/99-99-15-03-02-15/IПК. У даній консультації наголошується, що при визначенні бази оподаткування з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію та не враховується розмір собівартості такої продукції (як це було до 01.01.2016 р).

З цього можна зробити висновок, що платник ПДВ може продати власно виготовлені товари за ціною нижчою від собівартості, але при цьому база для ПДВ повинна бути не нижча за звичайні ціни. Відповідно, договірна ціна повинна бути не нижчою за звичайну ціну або виробник донарахує ПЗ з ПДВ. Водночас наголосимо, що в такому випадку важливим є підтвердження звичайної ціни.

 

Як підтвердити звичайну ціну?

З метою абз. 2 пп. 188.1 ПКУ при визначенні звичайної ціни слід керуватися пп. 14.1.71 ПКУ, а саме: звичайна ціна – ціна товарів, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Ринкові ціни, за пп. 14.1.219 ПКУ, – це ціни, що склалися на ринку ідентичних, а за їх відсутності – однорідних, товарів у порівнянних економічних умовах. Ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари.

На жаль, податківці не наводять переліку документів, якими платник податку має підтвердити визначений розмір звичайних цін (оскільки це питання законодавством не визначено). Тому платнику податків необхідно самому потурбуватися про наявність відповідної документальної доказової бази. Наприклад, у договорі (або в окремому розпорядженні) може зазначатися, які чинники формують звичайну ціну саме вашої унікальної продукції та впливають на неї. А це можуть бути обсяги придбання продукції, сезонність, попит саме на цю унікальну продукцію. На практиці податківці беруть до уваги інформацію від товарних бірж, органів статистики, сайтів різних організацій тощо.

Формальне роз’яснення податківців щодо визначення звичайної ціни у разі продажу самостійно виготовленої продукції нижче її собівартості ми наводили тут.

Доступ к полному тексту этой консультации возможен только для подписчиков электронного или бумажного «Дебет-Кредит». Если вы подписчик, пожалуйста, авторизуйтесь.

Или оформите подписку, перейдя по ссылке;  стоимость минимального пакета «Мой ассистент» составляет только 36 грн в месяц.

Спасибо за понимание.

Автор:
Станислав Горбовцов
Джерело
«Дебет-Кредит»
Рубрика:
Налогообложение / НДС
Теги:
НДС , Сельское хозяйство , Себестоимость , Торговля

Комментарии: 1

Новости по теме

Консультации по теме