Дохід приватного виконавця: чи відображати в ф. №1ДФ підприємства, яке утримує кошти за виконавчим листом?

Відповідно до ст. 31 Закону №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У ч. 1 ст. 42 Закону № 1404 встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

• виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону №1404, або основної винагороди приватного виконавця;
• авансового внеску стягувача;
• стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Облік сум на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців передбачено ст. 44 Закону №1404, відповідно до ч. 2 якої приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у т. ч. за потреби в іноземній валюті, для:

• обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам;
• зарахування коштів виконавчого провадження;
• зарахування винагороди.

Вказані вище кошти, крім винагороди, не є доходом приватного виконавця.

ДФС в ІПК від 07.02.2018 р. №509/А/99-99-13-01-02-14/ІПК зазначає, що відповідно до п. 7.3 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 178 ПКУ визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізособою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом та документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (пп. 178.3 ПКУ).

Фізособи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності (пп. 178.6 ПКУ).

Для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік) використовуються дані Книги обліку доходів і витрат, затвердженої наказом Міндоходів №481.

ДФС в ІПК від 16.08.2017 р. №1632/А/99-99-13-01-02-14/ІПК повідомляє, що сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження діяльності (графи 6, 7, 8) зазначається у графі 9.

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятими особами для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи. Книга зберігається у самозайнятої особи протягом трьох років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.

ДФС в Одеській області в ІПК від 25.03.2019 р. №1234/Ч/ІПК/15-32-13-01-07 повідомляє, що ПКУ не передбачено будь-якого переліку витрат для фізосіб, які здійснюють незалежну діяльність.

Для визначення переліку витрат, які можуть бути враховані при обчисленні оподатковуваного доходу фізособи, яка провадить незалежну професійну діяльність, доцільно скористатися узагальнюючими податковими консультаціями, затвердженими наказом ДПС від 24.12.2012 р. №1185 та наказом Міндоходів від 30.12.2013 р. №885.

Остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації (пп. 178.7 ПКУ).

Отже, дохід, виплачений самозайнятій особі, в ф. №1ДФ відображається за кодом ознаки доходу «157».