Ресторани сплачують екоподаток за опалювальні котли та за скиди стічних вод

Відповідно до п. 240.1 ПКУ платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: 

240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; 

240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; 

240.1.3. розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);

240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); 

240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк. 

Відповідно до п. 240.5 ПКУ не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Якщо ми говоримо про побутові відходи, то насьогодні відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом ДПС України від 16.12.11 р. № 258, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб’єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях (аналогічне роз’яснення наведено на сайті ДФСУ у «ЗІР», категорія питання 120.01, питання : «Які СГД є платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів?») Інші особи, які уклали договір на вивезення побутових відходів, не мають сплачувати екоподаток незалежно від умов договору на їх вивезення.

Водночас, слід враховувати також й те, що суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) до їх передачі на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку з 01.01.2013 року за умови наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів з госпсуб’єктами (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо). Госпсуб’єкти, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), є платниками екологічного податку у разі відсутності у них договору на видалення та утилізацію відходів, в якому визначаються терміни передачі відходів на утилізацію та захоронення. Тому це треба враховувати, якщо йдеться про такі побутові відходи як люмінесцентні лампи тощо, які містять в собі небезпечні речовини.

Якщо ми говоримо про ресторани, то варто зауважити, що такі госпсубєкти мають сплачувати екоподаток у разі здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або безпосередньо у волні обєкти (пп. 240.1.1, 240.1.2 ПКУ).

Як зазначено у «ЗІР» (категорыя 120.01, запитання: «Хто є платником екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення якщо СГ орендує нежитлове (житлове) приміщення в будівлі з автономною системою опалення (котел), яке належить іншому СГ або ФО не СГ?»), стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (пп. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пп. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).

Таким чином, у разі утворення забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива (газу, мазуту тощо), яке використовується для роботи автономної системи опалення (котла), платником екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення є суб’єкт господарювання (орендодавець - юридична особа або фізична особа – підприємець) - власник автономної системи опалення (котла), яка використовується для опалення будівлі, в тому числі, коли в одній будівлі знаходяться декілька орендарів.

Фізична особа, яка не є суб’єктом господарювання (орендодавець) - власник автономної системи опалення (котла), що використовується для опалення будівлі, що здається нею в оренду одному або декільком суб’єктам господарювання, не є платником екологічного податку. При цьому, суб’єкти господарювання - орендарі будівлі або приміщень будівлі, не є платниками екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення, крім випадків, коли ними укладені договори на придбання (постачання) палива для цих джерел забруднення. 

Щодо скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти, то відповідно до ст. 42 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року №213/95-ВР водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об’єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти (пп. 242.1.2 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).

Таким чином, екологічний податок за здійснення скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти повинні сплачувати до бюджету водокористувачі, якими  на підставі дозволів на спеціальне водокористування здійснюються скиди у водні об’єкти стічних вод з умістом забруднюючих речовин.