Розробка нормативної документації: нематактив чи витрати періоду?

Запитання: Підприємство, що виготовляє, обслуговує і ремонтує автомобільні і вагонні ваги, замовило в спеціалізованої організації розробку нормативної документації, необхідної для надання дороговартісних послуг з обслуговування ваг. Організація надала акт виконаних робіт з формулюванням "розроблення проекту ремонтних документів на ваги". Нормативні документи підприємство отримало, їх вартість 25000 грн. Як оприбуткувати ці документи, враховуючи, що в акті вказана послуга? Які потрібно оформити документи додатково для оприбуткування? На якому рахунку вони будуть враховуватися? Документи підприємство буде користувати необмежений час, поки не зміниться законодавство.

Відповідь:

Що саме слід розуміти під нормативною документацією з обслуговування ваг у законодавстві чітко не визначено. Загалом документація – це створена документаційно-інформаційна база на різних носіях для використання управлінським апаратом у процесі реалізації його функцій у процесі здійснення управління підприємством.

Ось, наприклад, згідно з р. 2 Інструкції про порядок використання і застосування типових форм первинного обліку науково-інформаційної діяльності, затвердженої наказом Держкомстатистики та Міністерством України у справах науки і технологій від 07.08.1998 р. № 272/219, сукупність графічних та текстових документів, де зазначені склад та побудова виробів і вміщені всі потрібні відомості для їх розробки, виготовлення, контролю, приймання, експлуатації та ремонту, що, як ми розуміємо, дуже близько із нормативною документацією з обслуговування ваг, є конструкторською документацією.

Згідно з п. 4, 6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Своєю чергою, згідно з п. 3 НП(С)БО 1 активами визнають ресурси, контрольовані підприємством унаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Таким чином, ресурс придбаний (отриманий) визначається НА, якщо:

— підприємство контролює такий ресурс;

— є імовірність одержання майбутніх економічних вигод  від  використання ресурсу;

— може бути здійснено ідентифікацію ресурсу;

— ресурс має немонетарну форму;

— вартість ресурсу може бути  достовірно  визначено.

А у п. 8 П(С)БО 8 уточнюється: якщо НА не відповідає зазначеним вище критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого їх було здійснено, без визнання таких витрат у майбутньому НА.

Із немонетарною формою та визначенням вартості ресурсу все доволі зрозуміло, тож перейдемо до інших критеріїв.

Контроль

Згідно з п. 4 П(С)БО 19 контроль — це вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства або підприємництва з метою одержання вигод від його діяльності. А от пояснення суті «контролю» з метою визнання активу у бухобліку в нормативних актах немає. Тому звернемося до МСБО та МСФЗ, адже український облік орієнтовано на них.

Так, згідно з п. 13 МСБО 38 «Нематеріальні активи» підприємство контролює актив, якщо воно має повноваження отримувати майбутні економічні вигоди, що надходять від основного ресурсу, й обмежувати доступ інших до цих вигод.

Майбутні економічні вигоди

Згідно зі ст. 1 Закону про бухоблік, економічна вигода — це потенційна можливість отримання підприємством коштів від використання активів. Проте вважаємо, що це не все.

У визначенні можливості отримання таких вигод допоможе «міжнародна» Концептуальна основа фінансової звітності. Так, згідно з п. 4.8 цього документа майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може набирати також форми конвертованості у кошти або їх еквіваленти або спроможності зменшувати відтік коштів, наприклад, коли альтернативний виробничий процес зменшує витрати на виробництво.

Тобто, економічні вигоди в активі є, якщо він або забезпечить отримання доходів, або зменшить витрати підприємства.

Ідентифікація

Згідно з п. 4 П(С)БО 19, ідентифіковані активи — це придбані активи, які на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу. З цього визначення мало що зрозуміло, тож знову звернімося до міжнародних «побратимів».

Згідно з п. 12 МСБО 38, актив є ідентифікованим, якщо він:

а) може бути відокремлений, тобто його можна відокремити або відділити від суб’єкта господарювання і продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти індивідуально або разом з пов’язаним з ним контрактом, ідентифікованим активом чи зобов’язанням, незалежно від того, чи має суб’єкт господарювання намір зробити це,

або

б) виникає внаслідок договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб’єкта господарювання або ж від інших прав та зобов’язань.

Вважаємо, що всі вищеописані критерії для визнання активу НА виконуються для оприбуткування нормативної документації з обслуговування ваг.

Згідно з Методрекомендаціями №1327, а саме пп. 1.3.5, до такої групи НА як авторське право та суміжні з ним права (субрахунок 125) належать, зокрема, право на твори наукового, технічного або іншого характеру, до яких відносять також результати науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт у формі звіту, документації, комплекти конструкторської та технологічної документації (первинні зразки) тощо.

Витрати на придбання, створення та удосконалення об'єктів НА відображаються на субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів". Фактичні витрати на придбання, створення та удосконалення об'єктів нематеріальних активів, використання яких на дату балансу за призначенням не відбулося (не введені в господарський оборот), відображаються у складі незавершених капітальних інвестицій у нематеріальні активи (п. 2.12 Методрекомендацій № 1327).

Придбані (створені) НА зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю, яка складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням (п. 10,11 П(С)БО 8 «Нематактиви»).

На замітку!

Згідно із одним із принципів бухобліку превалювання сутності над формою згідно із ст. 4 Закону №996, вважаємо, що не дивлячись на те, що у первинному документі від спеціалізованої організації сказано про послуги, саме цей документ є підтвердженням ціни придбання НА.

Для введення в господарський оборот об’єктів інтелектуальної власності комісія підприємства має оформити Акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів за типовою формою №НА-1, затвердженою Наказом Мінфіну від 22.11.2004 р. №732. Також відкривається Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів.

Згідно з п. 25 П(С)БО 8 нарахування амортизації НА здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

При визначенні строку корисного використання об'єкта НА слід ураховувати:

- строки корисного використання подібних активів;

- моральний знос, що передбачається;

- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання;

- очікуваний спосіб використання НА підприємством/установою;

- залежність строку корисного використання НА від строку корисного використання інших активів підприємства/установи.

Оскільки така документація необхідна була для надання послуг по обслуговуванню ваг, то вважаємо, що амортизація такого НА як проектна документація (субрахунок 133) має включатися до виробничої собівартості таких послуг (рахунок 23).

З метою нарахування амортизації згідно з ст. 138 ПКУ такий НА відноситься до групи 5 - авторське право та суміжні з ним права зі строком дії права користування  відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки (п. 138.3.4 ПКУ).