Як підприємцю – «єдиннику» оформити в обліку товари, придбані через інтернет?

Відповідно до п. 177.2 ПКУ об'єктом оподаткування ФОП на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої ФОП. Положення п. 177.10 ПКУ зобов'язують ФОП вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Оподаткування доходів, отриманих ФОП, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими ПКУ (п. 177.9 ПКУ).

Згідно з пп. 1 п. 292.1 ПКУ доходом ФОП – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.

Пунктами 292.13 та 292.14 ПКУ встановлено, що дохід для цілей оподаткування єдиним податком визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПКУ.

ФОП – платники єдиного податку І, ІІ та ІІІ груп, які не є платниками ПДВ, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, для відображення отриманих доходів (пп. 296.1.1 ПКУ).

Отже, порядок застосування спрощеної системи обліку і звітності, встановлений ПКУ, не вимагає від ФОП – платників єдиного податку підтвердження понесених витрат первинними документами.

При цьому в ч. 3 ст. 2 Закону про бухоблік передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухоблік і подають фінзвітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності. Крім цього, Закон про бухоблік не поширюється на фізосіб.

Підтверджуючі документи на придбання товару

Електронна торгівля в п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №675 визначена як господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

При цьому згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 Закону №675 реалізацією товару дистанційним способом є укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом №675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв'язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно, електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №675). 

У ч. 3 ст. 11 Закону №675 зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Нормами ч. 11 ст. 8 Закону №675 передбачено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити відомості, перелік яких наведено у цій частині.

Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгобліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік).

При цьому п. 1.3 Положення № 88, передбачено, що всі первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська та інша звітність повинні складатися українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному Законом №5029.

Документи, що є підставою для записів у бухобліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

Про це також наголошує ДФС в листі від 25.12.2015 р. №27700/6/99-95-42-03-15 та Мінфін у листі від 24.10.2011 р. №31-08410-07-29/26066.

Отже, отримане підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар, а також квитанції служби доставки із зазначенням ваги посилки та іншої інформації китайською мовою мають статус первинних документів.

При цьому обов'язковою умовою для документів, складених іноземною мовою, є наявність впорядкованого автентичного перекладу на українську мову.

Оподаткування 18%

Відповідно до пп. 296.5.2 ПКУ платники єдиного податку ІІ групи у податковій декларації окремо відображають:

1) щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ПКУ;

2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15% (у разі перевищення обсягу доходу).

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податків і зборів, перелік яких наведено в п. 297.1 ПКУ, зокрема:

• податку на прибуток підприємств;

ПДФО в частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку І-IVгрупи (ФОП) та оподатковані згідно з гл. 1 розд. XIV ПКУ.

Відповідно до пп. 297.2 ПКУ нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ПКУ, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.

Платник єдиного податку також виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних ПДФО доходів на користь фіз особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах (п. 297.3 ПКУ).

Отже, нараховувати ПДФО за ставкою 18% на вартість придбаних товарів не потрібно.