Прийняття ВПО без запису про звільнення в трудовій книжці

Частиною 2 ст. 21 КЗпП працівнику надається право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

При укладенні трудового договору громадянин має подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи (ч. 2 ст. 24 КЗпП).

Законодавством не передбачено перевірку роботодавцем трудової книжки на наявність записів, які мав унести попередній роботодавець. Проте, надати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, при працевлаштуванні працівник зобов’язаний  (п. 1.3 Інструкція №58). 

Відсутність запису про звільнення з попереднього місця роботи унеможливлює внесення запису до трудової книжки про прийняття на основне місце роботи на новому підприємстві (розділ 2 Інструкції № 58). Тож, відсутність запису про звільнення може означати, що працівник досі перебуває у трудових відносинах з попереднім роботодавцем. Це може також означати, що в ТК помилково не внесли запис про звільнення, хоча працівник звільнений.

Враховуючи вищезазначене, прийняти на основне місце роботи працівника (який є ВПО) без запису про звільнення в трудовій книжці в принципі можна, але за умови, якщо працівник надасть письмове пояснення, в якому напише, що він таки звільнений, а в ТК помилково не внесли запис внаслідок таких-то підстав.

З іншої сторони, так робити небезпечно, адже працівник може в цьому питанні помилятися.

Тому для уникнення непорозумінь працівника краще прийняти на роботу за сумісництвом. В такому разі перейматися, якщо виявиться, що працівник не був звільнений з попереднього місця роботи, а на даному підприємстві працював повний робочий день, не потрібно. Тому що за сумісництвом працівник може бути оформлений на повний робочий день, тобто на 8 годин/п’ять днів на тиждень і навіть більше, і це не буде порушенням. Оскільки, сумісництво - виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи за трудовим договором у вільний від основної роботи час у того ж чи іншого роботодавця (п. 1 Положення № 43). А працівник, який влаштовується за сумісництвом, наразі, повністю вільний від основної роботи.