Резерв відпусток для мікропідприємства

Чи зобов’язані мікропідприємства створювати резерв (забезпечення) на оплату відпусток?

Необхідність створення в бухобліку забезпечення на оплату відпусток (в просторіччі його називають резервом відпусток) передбачена п. 13 П(С)БО 11 і п. 7 П(С)БО 26.

Поряд з цим, п. 7 розд. І НП(С)БО 25 встановлена можливість не створювати забезпечення:

мікропідприємствами (згідно з ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік - це підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:

• 1) балансова вартість активів до 350 000 євро;
• 2) чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг до 700 000 євро;
• 3) середня кількість працівників до 10 осіб);

підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства (фактично це платники ЄП групи 3, неплатники ПДВ, які сплачують податок за ставкою 5% – див. п. 44.2 ПКУ);

непідприємницькими товариствами.

Тобто, наведені вище підприємства, включаючи мікропідприємства, можуть не створювати забезпечення, якщо визначать таку можливість власною обліковою політикою. Але не створення забезпечень – це можливість, а не обов’язковість. Якщо підприємство бажає створювати забезпечення – воно його створює.

Чи можна змінити рішення стосовно нарахування резерву (забезпечення)?

Якщо мікропідприємство вважатиме за потрібне створювати забезпечення, воно його створює в загальному порядку.

Поряд з цим, якщо мікропідприємство створювало забезпечення, воно може внести зміни до власної облікової політики і перестати створювати забезпечення. Але варто врахувати причини, за яких вносяться зміни до облікової політики (див. п. 9 П(С)БО 6):

• на підприємстві змінюються статутні вимоги;
• змінюються вимоги Мінфіну;
• зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухобліку і фінзвітності.

Таким чином, для ситуації, яку ми розглядаємо, очевидно, підійде остання причина – зміни забезпечать достовірніше відображення операцій в обліку. Тобто, саме так потрібно обгрунтовувати необхідність внесення змін. 

Як зміна облікової політики стосовно нарахування резерву (забезпечення) відображається в бухгалтерському обліку і фінзвітності?

Відповідно до п. 11 П(С)БО 6, облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, передбачених п. 13 цього П(С)БО. 

Відповідно до п. 12 П(С)БО 6, вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

• коригування  сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.
• повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів. 

Це означає, що сальдо на субрахунку 471 потрібно списати на рахунок нерозподілених прибутків: Дт 471 Кт 441.

У балансі за 2020 рік на початок року потрібно зменшити залишок по рядку 1595 «Довгострокові зобов'язання, цільове фінансування та забезпечення» і збільшити залишок по рядку 1420 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

Окрім того, у Звіті про фінрезультати 2020 року в графі 4 «За попередній період» потрібно наводити не показники графи 3 «За звітний період» такого Звіту за минулий рік, а вже змінені показники, в яких немає витрат на формування забезпечення (резерву). У витратах мають залишитися тільки фактичні суми оплати відпусток.

Поряд з цим, потрібно скласти виправлену фінзвітність за всі попередні періоди таким чином, як начебто змінена облікова політика застосовувалася з самого початку здійснення відповідних операцій. Причому бухгалтерське законодавство не встановлює строк давності, протягом якого потрібно виправляти фінзвітність минулих періодів. Це може бути і 10, і 20 років тощо.

Хоча на практиці обмежуються максимум трирічним строком, або навіть і одним минулим роком. За даними нашої ситуації це 2019 рік. На наш погляд, оскільки прямо це питання не врегульовано законодавчо, кожне підприємство може обумовити його власною обліковою політикою.

В ч. 6 ст. 14 Закону про бухоблік зазначено, що підприємство може подавати виправлену фінзвітність користувачам такої фінзвітності (органам статистики тощо). Тобто, може, але не зобов’язане цього робити.

Окрім того, якщо фінзвітність, яка уточнюється, оприлюднювалася, так само має оприлюднюватися і уточнена фінзвітність. Хоча строку для оприлюднення виправленої фінзвітності в чинному законодавстві немає.

Якщо підприємство є платником податку на прибуток, то воно не повинно у зв’язку із зміною облікової політики коригувати дані податкового обліку. Адже ПКУ цього не передбачає. Те саме зазначено, наприклад, в ІПК ДФС від 01.10.2018 р. № 4256/ІПК/28-10-27-01-11. Так само висловилася податкова з подібного питання в ІПК від 10.09.2019 р. №103/6/99-00-07-02-02-15/ІПК.