Надання одноразової матдопомоги працівникам регулюється трудовим законодавством

Відповідно до ч. 3 ст. 720 ЦКУ, підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Своєю чергою, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ст. 717, 718 ЦКУ).

Водночас, у разі коли за наданням одноразової  матдопомоги звертається працівник, враховуються норми КЗпП і положення колективного договору. Так, згідно зі ст. 9-1 КЗпП підприємства за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціальні пільги працівникам, у тому числі надавати матеріальну допомогу.

Якщо матдопомогу надають працівнику на підставі колективного (індивідуального трудового) договору, то її слід розглядати як матеріальну допомогу, надану в межах трудових відносин. У такій ситуації норми ЦКУ застосовуватися не будуть.

При цьому одноразову нецільову матеріальну  допомогу можна видати на підставі наказу (розпорядження) керівника підприємства, до якого фізична особа звернулася з відповідною заявою. Така допомога надається працівникові в разі виникнення в нього певних життєвих обставин (наприклад, лікування, оздоровлення тощо). Ця виплата для підприємства є незапланованою та непередбачуваною, тобто раптовою, разовою.

Відповідно до п. 3.31 Інструкції №5, матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей тощо, не належить до фонду оплати праці.

Таким чином, зазначені статутні обмеження застосовуються лише щодо договорів дарування, які укладені з третіми особами (фізичними та юридичними особами)  та підприємством і які регулюються цивільним, а не трудовим законодавством. Це можуть бути договори надання безповоротної  фіндопомоги, безоплатного надання товарів тощо. Якщо ж мають місце відносини між підприємством та працівником (зокрема, питання надання одноразової допомоги окремим працівникам), вони регламентуються КЗпП, трудовим законодавством та відповідними документами на підприємстві (колективний договір, трудовий договір, Положення про оплату праці тощо), а не цивільним законодавством. А тому вищезгадані статутні обмеження щодо договорів дарування на такі відносини не діють.