В розрахунковому періоді компенсації відпустка за власний рахунок

Стаття 84 КЗпП та ст. 25 Закону №504 гарантують право на відпустку без збереження заробітної плати, що надається працівникам в обов’язковому порядку. 

Час перебування у відпустці без збереження зарплати зараховуємо до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону №504).

Отже, під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати особа вважається працюючою та така, що знаходиться в трудових відносинах, що підтверджується записами у трудовій книжці. Тобто, така відпустка включається до трудового (загального) стажу.

Таким чином, перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати не потрібно виключати при обчисленні днів, за які виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Тобто, період перебування  протягом 3-х місяців працівника у відпустці за власний рахунок дає право на дні щорічної відпустки: 3 місяці х 2 к.д. = 6 к.д.

Абзацом 6 п. 2 Порядку №100  передбачено, що час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Зазначена норма стосується, зокрема, випадків, коли працівникам надавалася відпустка без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку відповідно до ст. 25 та ст. 26 Закону №504.

Також п. 3 та п. 4 Порядку № 100 передбачені виплати, які включаються та не включаються до розрахунку середньої зарплати.

Тобто до розрахунку компенсації за невикористану відпустку включається час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, відрядження,  допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю тощо). 

Відповідно до п. 2 Порядку №100 для виплати компенсації за невикористані відпустки береться заробіток за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати такої компенсації. Якщо ж працівником пропрацьовано менше року, тоді для розрахунку компенсації беруть виплати за фактичний час роботи: з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому виплачують компенсацію.

Таким чином, із розрахункового періоду виключається час перебування працівника у відпустці без збереження зарплати.