Резерв відпусток на мікропідприємстві

Відповідно до п. 8 розділу І П(С)БО 25 окремі суб’єкти малого підприємництва можуть не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов’язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення. До таких суб’єктів належать:

• суб’єкти малого підприємництва — юрособи, які ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства;
• суб’єкти малого підприємництва — юрособи, що відповідають критеріям мікропідприємництва.

Наразі критерії мікропідприємств наведені у ст. 2 Закону про бухоблік. До них належать юрособи,  показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: 

• балансова вартість активів - до 350 тисяч євро; 
• чистий   дохід  від  реалізації  продукції  (товарів,  робіт, послуг) - до 700 тисяч євро; 
• середня кількість працівників - до 10 осіб.

Однак такі критерії діють з дати набрання чинності Закону №2164 (01.01.2018 р.). До цього застосовувалися інші критерії, визначені ст. 55 ГКУ. Докладно про це можна прочитати тут>>

Якщо підприємство належить до мікропідприємств, то дійсно є право самостійно вирішувати, чи створювати резерв відпусток, чи ні. А кожного разу, коли підприємству дається певний вибір, зробити його слід в обліковій політиці. Докладно про облікову політику підприємства (що це таке, як вона ведеться і оформлюється, ми писали тут).

Якщо було прийняте рішення створювати резерв на відпустку, то, на думку автора, його треба створювати щодо всіх працівників підприємства. Принаймні П(С)БО 11, який встановлює правила його створення і розрахунку, не прописує можливостей щодо неврахування певної частини працівників, якщо вони мають право на відпустку і за графіком відпустки передбачається, що вони такою відпусткою скористаються. Навіть, якщо всупереч графіку певні працівники такою відпусткою не скористалися, сума резерву, нарахована за ними, не сторнується, а переноситься на наступний рік. 

Якщо сума резерву була порахована неправильно (не на всіх працівників), то цю помилку треба виправити відповідно до П(С)БО 6. Оскільки йдеться про помилку минулого року, яка впливає на фінансовий результат  підприємства, то виправлення полягатиме в коригуванні певної статті балансу (залишку резерву за субрахунком 471) та нерозподіленого прибутку/збитку (залишку на рахунку 44) станом на початок року, у якому цю помилку було встановлено. Але таке виправлення потрібно лише  в тому випадку, якщо станом на початок такого року залишок резерву на відпустки збільшиться або зменшиться. Якщо ж витрати на оплату відпусток за тими працівниками, щодо яких резерв не створювався, визнавалися напряму за 93 та 231 рахунками і всі їх відпустки за графіком використано, то у виправленні немає сенсу.  

Якщо було прийняте рішення не створювати резерву на відпустки, то його не треба створювати взагалі. У такому випадку цю помилку слід виправити аналогічним проведенням, що зазначено вище, в тому ж порядку, оскільки помилка відбулася у минулому звітному році. 

Якщо прийнято рішення відмовитися від створювання резерву, але раніше він створювався (тобто, облікова політика змінюється), треба прописати наслідки такої зміни – долю резерву, який був створений раніше та не був використаний на дату такої зміни. Якщо буде прийняте рішення про його списання, то, оскільки при його створенні підприємство визнавало витрати (Дт 92 Кт 471), то при його списанні воно повинно буде визнати дохід (Дт 471 Кт 719).