Працівник захворів у відрядженні: як бути роботодавцю?

Якщо працівник захворіє у період відрядження, можливі три варіанти розвитку подій:

1) працівник зупиняє відрядження та повертається до місця проживання, де проходить курс амбулаторного або стаціонарного лікування;

2) працівник не зупиняє відрядження та проходить курс лікування амбулаторно за місцем відрядження. У цей час він не виконує доручення працедавця, бо є непрацездатним;

3) працівник не зупиняє відрядження та проходить курс стаціонарного лікування за місцем відрядження.

Згідно з умовами запитання, працівник у відрядженні перебуває на стаціонарному лікуванні за місцем відрядження, тож розглянемо цей варіант. 

Згідно зі ст. 2 КЗпП, працівники мають право на здорові та безпечні умови праці. Під час відрядження працівник та працедавець перебувають у трудових відносинах, тож працедавець повинен гарантувати працівникові це право у період відрядження (бо під час перебування у ньому працівник виконує завдання працедавця, здійснюючи таким чином свої трудові функції). Тому працедавець не може зобов'язати працівника зупинити поїздку та повернутися додому, якщо це загрожуватиме його здоров'ю. Отже, час, протягом якого працівник перебуватиме на лікуванні за місцем відрядження, слід вважати періодом відрядження й оплачувати добові витрати та витрати на найм житла. Тобто на весь час відрядження, в тому числі і на час перебування працівника на лікарняному, за ним повинні зберігатися всі гарантії передбачені ст. 121 КЗпП.

Про продовження терміну відрядження керівник підприємства повинен видати наказ. На небюджетному підприємстві такий наказ може бути виданий відразу ж після того, як стало відомо про непрацездатність працівника і прийнято рішення продовжити відрядження, або ж після повернення працівника з відрядження. До наказу рекомендуємо додати пояснювальну записку працівника та копію його лікарняного листка.

При цьому заробітна плата за дні хвороби не нараховується, бо за ці дні працівник отримує допомогу з тимчасової втрати працездатності. Також варто зазначити, що нараховані за період лікування добові, а також оплата за проживання працівника у відрядженні не підлягає оподаткуванню ПДФО та ВЗ, адже фактично така подія як хвороба не залежить від працівника, а зазначені вище компенсації передбачаються КЗпП. Отже, такі компенсовані суми цілком відповідають умовам, наведеним у п. 170.9.1 ПКУ.

У табелі такого працівника доцільно відображати дні перебування на лікарняному ТН – «тимчасова непрацездатність» з позначкою про перебування у відрядженні. 

Відшкодування від ФСС з ТВП закордонного лікарняного

Як роз’яснюють податківці у «Віснику», згідно з п. 1.12 Інструкції №455 документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням ЛКК лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі:

• гострих захворювань і травм;
• загостренні хронічних захворювань;
• вагітності та пологів;
• оперативних втручань при невідкладних станах;
• лікування згідно з рішенням комісії Мін-охорони здоров’я України з питань направлення на лікування за кордон.

Обмін документів здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.

Водночас рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Отримання компенсації від ФСС з ТВП в такому випадку відбувається на загальних підставах на підставі Розрахунку-заявки та отриманого у встановленому порядку лікарняного листка.