Облік операції з валютною виручкою

Запитання: Які типові бухгалтерські проведення слід здійснювати за субрахунком 316? Яка дата є датою закриття в бухобліку експортних операцій з передоплатою чи післяплатою? Який курс вважається курсом обов’язкового продажу, якщо дати за банківською випискою з розподільчого рахунку та з поточного валютного рахунку співпадають, а на основний рахунок гривневий еквівалент заходить на наступний день? Чи треба розбивати обсяги заходження валюти на 75% и 25% при закритті валютних розрахунків з покупцями (або визнанні передоплати)?

Відповідь: 

На жаль, типових або навіть рекомендованих бухгалтерських проведень для субрахунку 316 Мінфін не затвердив. Тому слід звернутися до Інструкції із застосування Плану рахунків, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. №291, з метою визначення, із якими рахунками кореспондує рахунок 31 та самостійного складання бухгалтерських проведень. 

Субрахунок 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті» призначений для обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства. Отже, якщо потрібно відобразити в бухгалтерському обліку операцію з надходження іноземної валюти на розподільчий рахунок з метою її подальшого продажу або зарахування на поточний валютний рахунок підприємства, усі ці операції відображаються за дебетом та кредитом субрахунку 316. 

У спрощеному вигляді підприємство має здійснити при цьому наступні проведення: 

Але слід враховувати при цьому різниці в курсах іноземної валюти. 

Так, при продажу іноземної валюти, прибуток або збиток визначається як різниця між курсом на міжбанківському валютному ринку та курсом НБУ, встановленим на дату продажу валюти, помножена на кількість такої валюти (див. проведення у таблиці). Дані про ці курси мають бути зазначені у документах, які надходять від уповноваженого банку (наприклад, у банківських виписках). Якщо цих даних недостатньо, або вони зазначені незрозуміло, слід звернутися за роз’ясненнями безпосередньо до уповноваженого банку.  

Оскільки іноземна валюта, яка знаходиться на будь-якому рахунку в банку, і належить підприємству, є монетарною статтею, то, згідно із П(С)БО 21, така стаття балансу підлягає перерахунку за кожною господарською операцією із нею (і це не враховуючи дату балансу). 

Відповідно до постанови НБУ від 03.03.2016 р. №140, уповноважений банк зобов’язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 “Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання”. Саме ці кошти відображаються за дебетом субрахунку 316, за курсом НБУ на дату надходження. 

Далі, відповідно до постанови НБУ від 03.03.2016 р. №140, з такою валютою відбувається наступне: надходження в іноземній валюті, підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75%. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Продаж іноземної валюти відбувається без доручення клієнта виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок. 

Тому на дату реалізації валюти підприємство має визначити курсові різниці – добуток кількості валюти, яка продається, і різниці між курсами НБУ на дату зарахування коштів і на дату їх продажу. Позитивні курсові різниці відображаються за кредитом субрахунку 714, а від'ємні – за дебетом субрахунку 945.   

Частина іноземної валюти, яка не підлягає обов’язковому продажу, не повинна зараховуватися на розподільчий рахунок (відображатися за дебетом і кредитом 316 рахунку). Принаймні, цього не вимагає зазначена Постанова НБУ. Тому така валюта має бути зарахована на поточний валютний рахунок підприємства датою її надходження від нерезидента. 

Якщо ж уповноважений банк зараховує на розподільчий рахунок усю суму валютного надходження, а зарахування частини валюти, яка не підлягає обов’язковому продажу, на поточний валютний рахунок підприємства  здійснює на наступний день (одночасно із перерахуванням виручки від продажу валюти), то за такою іноземною валютою теж слід визначити курсові різниці у зазначеному вище порядку. При цьому суму надходження на розподільчий рахунок розбивати на суми, які підлягають обов’язковому продажу, та які будуть зараховані на поточний валютний рахунок, не потрібно. Уся сума такої виручки буде зарахована проведенням Дт 316 Кт 362 (або 681), а операції, які будуть здійснені з кожною такою частиною, будуть відображені в бухгалтерському обліку після їх здійснення на підставі документів від уповноваженого банку. 

Стосовно того, коли виручка, яка надходить від нерезидента, враховується у погашення його заборгованості (або до виникнення передоплати), це зрозуміло із проведень, зазначених у таблиці. Тобто, оскільки Мінфін ввів такий субрахунок, підприємства змушені враховувати у складі власних активів таку виручку за датою її надходження на розподільчий рахунок та на поточний валютний рахунок. 

Але уповноважений банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього (п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136). Отже, з метою валютного контролю останньою датою буде дата продажу валюти і зарахування виручки від неї на поточний (а не розподільчий!) рахунок підприємства.