Понаднормове забезпечення співробітників спецодягом: податкові наслідки

Податок на прибуток

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Витрати підприємства відповідно до П(С)БО 16 класифікуються як: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), загальновиробничі витрати, витрати, пов’язані з операційною діяльністю (які не включаються до собівартості), фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати. 

До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на охорону праці (пп. 15.8 П(С)БО 16). Оскільки надання спецодягу співробітникам передбачено вимогами ст. 8 Закону про охорону праці, то в межах встановлених державою норм витрати на придбання цього одягу належать саме до загальновиробничих витрат. Витрати з видачі спецодягу понад встановлені норми, як правило, відображаються у складі інших операційних витрат. 

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, до складу витрат підприємства включаються усі витрати, пов’язані із забезпеченням працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Жодних коригувань фінрезультату до оподаткування щодо таких понаднормових витрат на сьогодні ПКУ не передбачено. 

ПДВ

Пункт 198.3 ПКУ зазначає, що нарахування податкового кредиту (за умови належної реєстрації податкової накладної постачальником) здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Отже, якщо спецодяг придбавається із ПДВ, то суми такого ПДВ потрапляють до податкового кредиту роботодавця. 

Однак, згідно з  п. 198.5 ПКУ у випадку, якщо придбані товари призначаються чи починають використовуватись не у господарській діяльності, то платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання. Як раз випадок видачі спецодягу понад встановлені державою норми часто розглядається податківцями як негосподарська операція платника ПДВ.

Але нам більше подобається ось це роз’яснення податківців, як найлогічніше. У листі  ДФСУ  від 08.12.2015 р. №26675/10/28-10-06-11 зазначається, що не має значення, за нормами чи понад норми видається спецодяг працівникам. Адже право власності на нього залишається за працедавцем і до працівника не переходить. Спецодяг є власністю підприємства, а працівник ним лише користується. Водночас при звільненні працівник зобов’язаний повернути його підприємству (ось якщо не поверне при звільненні, тоді матиме місце ПЗ з ПДВ.

Докладніше про це читайте тут>>> 

ПДФО

До загального місячного оподатковуваного доходу не включається вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону про охорону праці, та які надаються працівнику у тимчасове користування (п. 165.1.9 ПКУ). Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спецодягу встановлюються Кабміном та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спецодягу.

Однак говорити про те, що спецодяг, що надається у користування працівнику понад норм, являється доходом такого співробітника не можна, так як фактичного переходу права власності на такі засоби до співробітника не відбувається.

На нашу думку, вартість спецодягу, що надається працівнику у тимчасове користування, для виконання ним трудової функції, та передбачено трудовими документами, навіть понад встановлених норм не є об’єктом оподаткування ПДФО. Підтвердження цьому також знаходимо у листі ДФСУ  від 08.12.2015  р. № 26675/10/28-10-06-11. 

Вартість наданого працівнику у користування неоподаткованого спецодягу відображається у звіті за формою №1ДФ з ознакою доходу 136 "Майно надане роботодавцем безоплатно aбo у тимчасове користування в межаx закoну". 

Військовий збір

Згідно з  пп. 16-1.1.4 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168  ПКУ, тобто база оподаткування визначається аналогічно базі оподаткування ПДФО. 

ЄСВ

Статтею 7 Закону про ЄСВ встановлено, що базою нарахування ЄСВ є зарплата, яка включає основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці. Так, як надання спецодягу у користування співробітникам (в тому числі понаднормове) не відноситься до таких виплат, то відповідно необхідності нарахування ЄСВ за даною операцією не виникає. Так як у звіті з ЄСВ відображаються суми нарахованої зарплати, відповідно вартість наданого працівник у користування спецодягу у вищезазначеному звіті не відображається.