Не подали декларацію з податку на нерухомість при набутті права власності: що робити?

Форма №20-ОПП

В першу чергу зазначимо, що відповідно до пп. 63.3 ПКУ, платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування чи об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Оскільки нерухомість є об’єктам оподаткування та об’єктом, пов’язаним з оподаткуванням, підприємство в першу чергу має подати ф. № 20-ОПП, в якій відобразити набуття права власності на таку нерухомість.

Декларація з податку на нерухомість

В загальному випадку платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку на нерухомість станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне, від земельної ділянки за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У разі виникнення новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (пп. 266.7.5 ПКУ).

Податкове зобов’язання за звітний рік сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (пп. 266.10.1 ПКУ).

При цьому, відповідно до пп. 102.2 ПКУ грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пп. 102.1 ПКУ, якщо:

• податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;
• посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Таким чином, декларацію все ж таки краще подати, оскільки, згідно з пп. 123.1 ПКУ у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, до нього можуть бути застосовані наступні штрафи?

• в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання;
• у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

І накласти такий штраф податківці зможуть незалежно від строків давності, що наведені у пп. 102.1 ПКУ.

Отже, платник податку має подати декларації з податку на нерухомість за 2018, 2019 та 2020 рік (такі декларації подаються із статусом «звітна»), а також сплатити суму визначеного податкового зобов’язання з податку на нерухомість та штрафу за донарахування та несвоєчасну сплату податку.

У разі ж якщо платник податку самостійно виправить помилку – подасть декларацію і сплатить податок, то на нього очікує наступна відповідальність:

• штраф в розмірі 340 гривень за кожне несвоєчасне подання Декларації (якщо це повторне порушення, то 1020 гривень);
• штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми зобов’язання з податку, що фактично будуть сплачені несвоєчасно.

Однак, в даному випадку можна уникнути «20%-вого» штрафу замінивши його на 3%. Так платник податків, за 2018, 2019 та 2020 може подати «нульові» Декларації – відповідно узгоджена сума зобов’язання буде 0. А після цього подати уточнюючі розрахунки до таких Декларацій, де показати правильну суму зобов’язання (зі штрафом 3%) і сплатити податок без штрафу у розмірі 20% (оскільки узгоджена сума податку до сплати виникає лише на момент подання УР).