Складаємо Баланс: про що слід пам'ятати?

1. Перед складанням Балансу слід провести певні дії:

— відобразити в бухобліку результати обов'язкової річної інвентаризації — у тому місяці, коли її було завершено. Про те, як її провести в 2019 році, ми писали тут, тут, тут, тут та тут;

— з огляду, зокрема, на результати інвентаризації за потреби необхідно перекваліфікувати активи та зобов'язання, списати їх або нарахувати чи скоригувати резерви. Наприклад, у складі оборотних активів не можуть обліковуватися необоротні активи (наприклад, довгострокова дебіторська заборгованість не може обліковуватися на рахунках, призначених для короткострокової заборгованості) і навпаки. Аналогічно у складі довгострокових зобов'язань не можуть відображатися поточні зобов'язання (наприклад, частина довгострокового кредиту банку, що підлягає погашенню протягом наступного року, має обліковуватись у складі короткострокових боргів) і навпаки;

— якщо підприємство веде облік розрахунків із покупцями та постачальниками без застосування рахунків обліку виданих і отриманих авансів (такий підхід формально не відповідає Інструкції №291, проте широко використовується на практиці), на дату річного балансу потрібно віднести аванси на відповідні субрахунки 371 та 681 або зробити їх аналітичне виділення на рахунках 36 та 63;

— у разі обліку овердрафтів за кредитом рахунку обліку грошових коштів у банку (31) на кінець року перенести від'ємні залишки за рахунком 31 на рахунок обліку кредитів банку (рахунок 60). З цього питання є досить давній лист Мінфіну від 09.12.2003 р. №31-04200-30-5/7021, де він радить відображати овердрафт за кредитом рахунку 31, але інформацію про нього (себто від'ємне сальдо за рахунком 31) наводити у статті балансу про короткострокові кредити банків. Хоча, по суті, у разі використання овердрафтових сум відповідні записи слід робити безпосередньо у кореспонденції з рахунком 60, а не 31. Тоді кредитового сальдо на активному рахунку 31 не буде. На практиці використовують обидва варіанти обліку овердрафту. Компромісним варіантом може бути поточний облік овердрафту на рахунку 31 (бо так справді у щоденній роботі зручніше, і на жодну звітність це не впливає), а на кожну дату балансу слід переносити від'ємний залишок на рахунок 60 операцією: Д-т 31 К-т 60. На початку наступного звітного періоду робиться зворотний запис: Д-т 60 К-т 31. Таким чином, на дату балансу залишки на рахунках 31 та 60 буде сформовано правильно, що дозволить правильно складати баланс автоматично за допомогою програмного забезпечення;

— відобразити нарахування податків та зборів за звітний рік. Якщо на момент складання балансу достовірних даних про суму таких податків ще немає, але вони є істотними, слід нарахувати відповідні резерви. Зокрема, це стосується річного податку на прибуток, суму якого потрібно віднести на фінансовий результат (Д-т 79 К-т 98). Як правило, податок на прибуток нараховується лише після того, як фінрезультат визначено та проведено всі коригування фінрезультату відповідно до ПКУ. Зокрема, на цьому етапі визначаються відстрочені податки відповідно до П(С)БО 17. Показники балансу на кінець року порівнюються з оцінкою його статей за податковими правилами, і розраховуються тимчасові різниці між ними, які беруть участь у розрахунку відстрочених податків. Якщо підприємство є платником єдиного податку, але з певних причин подає повний фінансовий звіт замість малого або скороченого (за формами, затвердженими П(С)БО 25), воно повинно нарахувати єдиний податок за звітний рік;

— закрити рахунки обліку витрат періоду (92, 93, 94, 95, 96, 97), що повністю відносяться до операційних та неопераційних витрат у періоді їх виникнення, шляхом віднесення їх дебетового залишку на фінансовий результат (рахунок 79). При використанні 8-го класу рахунків (витрати за елементами) перед цим також закрити 8-й клас рахунків;

— закрити рахунки обліку доходів (рахунки класу 7) шляхом віднесення їх кредитового залишку на фінансовий результат (рахунок 79);

— визначити річний фінансовий результат — прибуток або збиток шляхом віднесення відповідного залишку за рахунком 79 на відповідний субрахунок рахунку 44 та вивести сальдо на одному зі субрахунків рахунку 44 (441, 442).

2. Треба визначити період, за який складається Баланс (і решта форм фінзвітності). Відповідно до ст. 13 Закону про бухоблік базовим звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, яким на практиці вважається проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів. Тому річний баланс складається станом на кінець останнього дня звітного року — 31 грудня.

Проте при цьому слід враховувати окремі звітні правила визначення звітного періоду, передбачені для новостворених і ліквідованих підприємств. Адже за тією ж ст. 13 Закону про бухоблік:

— перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців;

— звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Якщо ваше підприємство продовжуватиме працювати наступного року, то слід пам'ятати, що показники балансу на кінець останнього дня року 31 грудня відповідають показникам на початок першого дня наступного звітного року 1 січня. Проте у заголовку балансу завжди має стояти остання дата звітного періоду. Так, річний баланс за 2019 р. складатиметься на 31 грудня 2019 р.

3. Баланс складається в тисячах грн без десяткового знака.

Форма балансу складається з двох частин: активу та пасиву.

Згідно з п. 7 розділу II НП(С)БО 1, у балансі підприємства, з урахуванням самої його форми, відповідно до загальної балансової формули відображаються: Активи = Капітал + Зобов'язання.

4. Нині окремого П(С)БО, яке б регулювало порядок складання балансу та зміст його окремих статей, немає. НП(С)БО 1, по суті, регулює лише загальні положення щодо змісту балансу та визначає його форму. Тож під час складання балансу варто враховувати також і Методрекомендації №433. Вони містять короткі вказівки щодо змісту статей балансу, а також посилання на відповідні П(С)БО, що регулюють порядок обліку тих чи інших конкретних видів активів та зобов'язань.

5. Згідно з п. 3 розділу IV НП(С)БО 1, згортання статей активів і зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або МСФЗ.

Найчастіше на практиці підприємства згортають розрахунки з дебіторами та кредиторами. Іноді з економічної точки зору це допустимо, особливо якщо йдеться про однорідні зустрічні вимоги (коли один і той самий контрагент одночасно є і дебітором, і кредитором, і відповідні зобов'язання є однорідними, наприклад грошовими).

Водночас у більшості випадків дебіторська та кредиторська заборгованість є різною за строками погашення та неоднорідною, тож їх потрібно показувати у балансі розгорнуто. Неприпустимо, наприклад, згортати інформацію про розрахунки з різними покупцями та замовниками, зокрема, якщо перед одним покупцем є товарний борг (унаслідок одержання авансу за товар), а інший заборгував підприємству кошти. Інформація про першого відображається у складі кредиторської заборгованості, а про другого — у складі дебіторської.

Докладніше про все це читайте тут.