Якою документацією оформлюється збирання комплексу заміщення природного газу в обертових печах?

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №329, ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, та за принципами, зокрема:

• забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у т. ч. забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу;
• додержання встановлених технічних норм та норм безпеки.

Безпека постачання природного газу в ч. 1 ст. 1 Закону №329 зазначена як надійне та безперебійне постачання необхідних обсягів природного газу споживачам, що забезпечується наявними джерелами надходження природного газу, а також належним технічним станом газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG.

Відносини, що виникають у зв'язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а у випадках, визначених частиною другою статті 11 цього Закону, - перебуває в експлуатації в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності регулює Закон №124-VIII. Дія цього Закону поширюється на всі види продукції. І комплекс заміщення природного газу в обертових печах до винятків, встановлених в ст. 2 Закону №124 не належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №124, цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров'я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману.

Законами також можуть бути визначені інші цілі прийняття технічних регламентів.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦКУ).

Отже, технічний регламент, технічний паспорт, інструкція з експлуатації, використання, зберігання, а також інші технічні та технологічні документи є найголовнішими в добірці документації, якою має бути оформлена операція зі збирання комплексу заміщення природного газу в обертових печах.

В п. 10 П(С)БО 9 та п. 2.7 Методичних рекомендацій №2 передбачено, що первісною вартістю запасів, які виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, що визначається за П(С)БО 16.

Нормами п. 11 П(С)БО 16 встановлено, що собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Про те, що підприємство самостійно визначає перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції також передбачено в п. 2.16 Методичних рекомендації № 635.

В п. 301 Методичних рекомендацій №373 зазначено, що собівартість як комплексний показник має максимально синтезувати та у вартісній формі відображати технологічні, організаційні, економічні, а також інші умови виробництва відповідно до інтенсивного рівня певного підприємства.

Між калькулюванням та виробничим обліком існує тісний взаємозв’язок. Передумовою калькулювання є облік витрат виробництва, який передбачає збирання інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, що пов’язані з виробничими витратами, їх узагальнення та групування за різними ознаками.

Об’єкти калькулювання собівартості продукції взаємопов’язані з об’єктами обліку витрат та можуть збігатися. Однак на практиці у багатьох випадках об’єкти обліку витрат та об’єкти калькулювання не збігаються та мають різне призначення і зміст.

Так під об’єктами обліку витрат розуміють сукупність витрат (статті витрат), під об’єктами калькулювання – певний вид продукції.

Калькуляція – це представлений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу чи партії виробів.

Для калькуляційних розрахунків необхідно два показники:

1) величина виробничих витрат протягом певного періоду;

2) обсяг продукції у цьому самому періоді.

Як калькуляційні одиниці використовуються натуральні, умовно-натуральні, трудові та вартісні показники (п. 597 Методичних рекомендацій №373).

Форма калькуляції виробничої собівартості продукції наведена в додатку 9 до Методичних рекомендацій №373.

Також про формування собівартості див. тут.

Порядок документального оформлення операцій руху запасів викладений у однойменному розд. 3 Методичних рекомендацій №2.

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Деркомстатом та іншими центральними органами виконавчої влади.

На сьогодні є чинним наказ Мінстату від 21.06.1996 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону №996 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій №2 надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. №М-11, затверджена Наказом №193).

Накладна-вимога складається у двох примірниках та підписується особою, яка передає зазначені запаси, та їх отримувачем.

В п. 3.13 Методичних рекомендацій №2 передбачено, що для оформлення вибуття запасів (сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів тощо), відпуск у виробництво яких здійснюється на основі встановлених лімітів, застосовуються лімітно-забірні картки (ф. №М-8, М-9, затверджені Наказом №193).

Відпуск матеріалів понад встановлений ліміт або при заміні матеріалів оформлюється актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (ф. №М-10, затверджена Наказом №193) за дозволом керівника підприємства або осіб, на те уповноважених.

Для оформлення відпуску сировини та матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску сировини та матеріалів на виробничі потреби дуже зручно використовувати лімітно-забірну картку (ф. №М-8 та М-9). Вони також є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.

Оформлені лімітно-забірні картки разом з первинними документами додаються до матеріального звіту та здаються комірником і виробником робіт до бухгалтерії.

Кількість сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві, визначається технічними розрахунками у порядку, встановленому на підприємстві, під час інвентаризації незавершеного виробництва.

При цьому сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в окремих інвентаризаційних описах.