Работа без оплаты труда: правомерно ли это и какие последствия?

Обов’язки роботодавця нараховувати зарплату за трудовим договором

Насамперед зазначимо, що у разі укладання трудового договору з працівником на власника підприємства або на виконавчий орган покладається обов’язок щодо виплати йому заробітної плати. Це встановлено ст. 21 КЗпПУ. Також ст. 115 цього Кодексу встановлено правила виплати заробітної плати. Так, заробітна плата має виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідальність за ненарахування та невиплату зарплати

У разі не нарахування та невиплати заробітної плати на юрособу покладається фінансова відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, за ст. 265 КЗпПУ,  порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

При недотриманні мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Компенсація невиплаченої зарплати

Відповідно до ст. 34 Закону про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На сьогодні дії порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. №159.

Відповідно до п. 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. 

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Компенсація днів відпустки

На сьогодні правила виплати компенсації щодо днів невикористаної відпустки у разі звільнення визначені ч. 1 ст. 83 КЗпПУ. Так, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 119 нового Трудового кодексу, який поки ще прийнято тільки у першому читанні, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічних трудових відпусток, а також соціальної відпустки працівникам із сімейними обов’язками, які мають дітей. Така компенсація виплачується за всі роки до дня звільнення без будь-яких обмежень.

Зазначимо, що за проектом нового Трудового кодексу кількість щорічної відпустки не може бути менше ніж 28 к.д. (ст. 170). А діюча норма ст. 74 КЗпПУ гарантує лише 24 к. д.

Строки проведення розрахунків при звільненні

Гарантійні виплати за дні невикористаної працівником відпустки, так само, як і остаточний розрахунок за його зарплатою, здійснюються в день його звільнення (ст. 47, 116 КЗпПУ).