Допомога по вагітності та пологах: розрахунок під час відпустки для догляду за дитиною до 6 років

Перше, на що слід звернути увагу до того, як розраховувати середню зарплату та оплачувати такий листок непрацездатності, це чи оплачується він взагалі. 

Справа в тому, що працівниці вже оформлена відпустка по догляду за дитиною до 6 років. А допомога по вагітності та пологах надається у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (ч. 1 ст. 25 Закону № 1105). 

Тож, природно виникають питання:

1) Що ж, працівниці треба одночасно оформити перебування у двох відпустках? 

2) Якщо не оформити відпустку у зв’язку із вагітністю та пологами, а залишити лише одну відпустку (для догляду за дитиною до 6 років), чи буде в працівниці право на допомогу по вагітності та пологах?

Щодо першого питання у ст. 25 Закону № 1105 згадується лише один можливий випадок. 

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 25 Закону № 1105 за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

А ось можливості збігу відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і відпустки для догляду за дитиною до 6 років в Законі № 1105 не передбачено. Не передбачений такий збіг і Законом про відпустки. 

Тому вихід один: якщо працівниця бажає отримати таку допомогу і надає листок непрацездатності з діагнозом «вагітність та пологи», вона має перервати відпустку для догляду за дитиною до 6 років і піти в іншу відпустку – у зв’язку із вагітністю та пологами. Все це робиться на підставі відповідних заяв з боку працівниці (адже піти у відпустку або перервати її – це право, а не обов’язок працівниці) і оформлюється відповідними наказами. 

Тепер перейдемо до розрахунку середньої зарплати для оплати листка непрацездатності. Вона розраховується за нормами Порядку №1266. 

Базовим розрахунковим періодом є 12 календарних місяців перед місяцем, у якому настав страховий випадок. В цьому випадку - це місяць, у якому було відкрито листок непрацездатності з діагнозом «вагітність та пологи». 

Однак, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).  У разі, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку. 

Ці правила прописані в пп. 25-27 Порядку № 1266. 

Треба взяти до уваги і норми п. 3 Порядку № 1266: середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати. 

Отже, дні перебування у відпустці для догляду за дитиною до 6 років, з розрахункового періоду виключаються. І може вийти так, що у працівниці у розрахунковому періоді взагалі не залишиться календарних днів і заробітку (вона всі 12 місяців була в неоплачуваній відпустці). Як бути в такому випадку?

Згідно з п. 28 Порядку № 1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

У такому випадку середньоденну зарплату за один календарний день визначають шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) відповідно до абз. 8 п. 14 Порядку № 1266. 

А далі доведеться звернути увагу на ще одну норму. 

Справа в тому, що згідно із ч. 4 ст. 19 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на матеріальне забезпечення у спеціально встановленому розмірі! 

Допомога по вагітності та пологах в такому випадку надається виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Але ст. 26 Закону № 1105 цю норму уточнює: сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Тобто, Закон № 1105 для такого випадку встановлює мінімальний і максимальний розмір допомоги по вагітності та пологах. 

Отже, роботодавцю, який розраховує суму допомоги, доведеться зробити наступне: 

• Порахувати середньоденну зарплату, виходячи з окладу (тарифної ставки) та середньомісячної кількості календарних днів (30,44); 
• Порахувати середньоденну зарплату, виходячи з 2 розмірів мінімальної зарплати, діючих на дату відкриття листка непрацездатності, поділених на середньомісячну кількість календарних днів (у 2020 році – 4723 х 2 / 30,44);
• Порахувати середньоденну зарплату, виходячи з 1 розміру мінімальної зарплати, діючих на дату відкриття листка непрацездатності, поділених на середньомісячну кількість календарних днів (у 2020 році – 4723 / 30,44);
• Порівняти отримані 3 середньоденні зарплати. 

Якщо оклад (місячна тарифна ставка) працівниці не менший за розмір мінімальної зарплати, то тоді допомогу треба розрахувати з меншої з отриманих середніх (шляхом множення такої середньоденної зарплати на кількість календарних днів періоду відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами). 

Якщо ж оклад (місячна тарифна ставка) працівниці менший за розмір мінімальної зарплати (а зараз таке припустимо), то тоді допомогу треба розрахувати виходячи з середньої, розрахованої з мінімальної зарплати.