Прийняття на роботу у фермерське господарство та шкідливі умови праці

Порядок прийняття працівника на фермерське господарство такий же самий як і для інших роботодавців (підприємств, установ, організацій, ФОПів).

Подання документів працівником на працевлаштування та написання заяви на прийняття

Згідно із ст. 24 КЗпП при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я в т.ч про інвалідність та інші документи.
Також працівник подає на підприємство реєстраційний номер облікової картки (ідентифікаційний код).

Також громадянин подає потенційному роботодавцю заяву.

Як скласти заяву про прийняття на роботу

Типової форми цього документу не існує, а отже, він складається у довільній формі. Але традиції діловодства вже напрацювали певну практику його складання.
Як правило, заява про прийняття на роботу оформлюється на аркуші папера А4 або на спеціальному бланку. У такому бланку-заготівці вже міститься надрукована постійна інформація і місце для зазначення змінної інформації.
У заяві про прийняття Ви зустрінете такі реквізити: адресат, відомості про заявника, назва виду документа, текст документа, дата документа, підпис.  Також у заяві, як правило, зазначаються основні умови договору:

• основне місце роботи чи сумісництво;
• посада, на яку претендує особа;
• дата прийняття на роботу;
• строк, якщо укладається строковий трудовий договір і причина обмеженого строку трудових відносин;
• режим робочого часу (у випадку бажання фізособи працювати в режимі неповного робочого часу або за індивідуальним графіком тощо).  
•  

Наказ про прийняття на роботу

Укладення трудового договору оформлюється наказом про прийняття на роботу. Наказом Держкомстату України №489 затверджено типову форму  № П-1. Та поряд з цією типовою формою допускається оформлення наказу на бланку підприємства.
Якщо роботодавець розробляє власну форму такого наказу, у ній повинні міститися усі реквізити типової форми № П-1 і всі основні моменти трудового договору.
Такий наказ обовязково має підписати посадова особа роботодавця, яка має повноваження приймати на роботу, і фізособа, що приймається на роботу.
Після того, як наказ підписано керівником, його слід зареєструвати (присвоїти йому номер). Жодним нормативним актом не встановлено форми реєстрації кадрових наказів. Тож можна користуватися формою книги, наведеною Мінсоцполітики в листі від 19.10.2005 р. № 09-487. А далі, вже після реєстрації наказу, з ним слід ознайомити працівника під підпис.  Поряд з підписом на наказі працівник зазначає дату ознайомлення. 

Згідно із нормами ст. 29 КЗпП, до початку роботи нового працівника роботодавець зобов’язаний проінструктувати працівника та забезпечити йому робоче місце.

Отже, роботодавець має:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) забезпечити працівника робочим місцем, а також необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Звісно, про деякі речі працівника можна повідомити і усно. Але краще не залишати це без письмового підтвердження, щоб потім не було претензій та звинувачень. Усі документи, з якими працівника буде ознайомлено, бажано надавати йому на підпис.

Перелік документів для ознайомлення працівника:

•          Посадова інструкція;
•          Колективний договір;
•          Правила внутрішнього трудового розпорядку;
•          Положення про оплату праці;
•          Положення про комерційну таємницю підприємства;
•          Положення про відрядження;
•          Положення про преміювання.

Можуть бути й інші документи в залежності від специфіки підприємства. Але ці документи й умови в них не можуть суперечити нормам чинного законодавства.

Докладно про документальне оформлення та порядок прийому працівників на роботу читайте за посиланням

https://news.dtkt.ua/labor/labor-relations/48697

https://news.dtkt.ua/labor/labor-relations/48724

Пільги та компенсації за шкідливі умови праці

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день (не менше 80% робочого дня) на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що має бути підтверджено результатами атестації робочих місць.

Щорічна додаткової відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачена статтею 7 Закону України «Про відпустки», надається за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.1997 № 1290, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 № 679.

Максимальна тривалість додаткової відпустки складає 35 календарних днів. Її конкретна тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівників в таких умовах і від результатів атестації робочих місць.

Відповідно до статті 100 Кодексу законів про працю України працівникам, які працюють на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, встановлюється підвищена оплата праці, що регулюється Порядком, затвердженим постановою  Державного Комітету СРСР праці і соціальних питань та Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 03.10.1986 № 387/22-78 «Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядку застосування галузевих переліків робіт, за якими можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці», яким передбачено:

- на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - 4, 8 ,12 %;

- на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами - 16, 20, 24%.

Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється працівникам, які працюють в шкідливих умовах праці, передбачених в Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 і за результатами атестації робочих місць.

Згідно зі статтею 166 Кодексу законів про працю України право на безоплатне отримання молока або рівноцінних харчових продуктів за встановленими нормами мають працівники, зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці. Постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань і президії ВЦРПС від 16.12.1987 № 731/П-13 «Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці» підприємствам надане право самостійно вирішувати питання, пов’язані з безплатною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів. Основою для прийняття відповідних рішень є Перелік хімічних речовин, затверджений наказом МОЗ СРСР від 04.11.1987 № 4420-87. Молоко надається у разі перевищення гранично допустимих концентрацій хімічних речовин на робочому місці.

Та, для того аби визначити на скільки умови праці є шкідливими, слід провести атестацію робочих місць

Атестація

Атестація робочих місць за умовами праці  проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання (п. 1  Порядок № 442).

Атестація обов’язкова на тих робочих місцях, де технологічний процес, обладнання, використовувані сировина й матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

Правовою підставою для проведення атестації є нормативно-правові акти, згідно з якими визначають право працівників на пільги та компенсації за роботу із шкідливими і важкими умовами праці: пенсію за віком на пільгових умовах, щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, скорочену тривалість робочого тижня, доплати тощо.

Якщо працівники мають право хоча б на одну з пільг і компенсацій за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, атестація має бути проведена.

Наявність професії у списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 16.01.2003 № 36,  свідчить про обов’язковість проведення атестації.

Непроведення або несвоєчасне проведення роботодавцем атестації унеможливлює отримання працівником пільг під час роботи, а в подальшому стане підставою для відмови зарахування періоду роботи в організації до стажу для призначення пільгової пенсії. Тож імовірність звернення працівника до суду для захисту порушених прав дуже висока.

Атестацію робочих місць проводять відповідно до Порядку № 442 і Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41 та Головним державним санітарним лікарем України.

Атестацію проводить атестаційна комісія організації, склад і повноваження якої визначають наказом, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років (п. 4 Порядку № 442).

Перелік робочих місць, що підлягають атестації, складає атестаційна комісія.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях можуть проводити як санітарно-промислові лабораторії, створені в організації, так і інші атестовані лабораторії, у т. ч. лабораторії санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), на договірних умовах.

За результатами атестації визначають не лише право працівників на відповідні пільги та компенсації, а й розробляють заходи щодо поліпшення умов праці й оздоровлення працівників, у т. ч. організаційні, технічні, економічні та соціальні заходи, передбачені колективним договором щодо поліпшення умов трудової діяльності на виробництві.

Заувага

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. (ст. 190 КЗпП)