Облік робочого часу та нарахування зарплати за неповний робочий день

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо всім роботодавцям слід керуватися такими нормами.

Повний робочий день

За ч. 1 ст. 50 КЗпП, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Роботодавець при укладенні колективного (трудового) договору може встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в ч. 1 ст. 50 КЗпП. 

Але при встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитися за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Відповідно до ст. 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.У 2019 році - це 4173 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону про ЄСВ єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% до бази нарахування єдиного внеску. І слід пам’ятати, що єдиний внесок у 2019 році не може бути меншим ніж 918,06 грн.

Неповний робочий день

За ст. 56 КЗпП угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому випадку провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Законодавством не встановлено чіткого визначення як встановлюється неповний робочий час. Це може бути визначена кількість годин на день або днів на тиждень. Проте слід документально зафіксувати погоджений з працівником робочий час. Наприклад, вказати кількість годин (якщо встановлено неповний робочий день) або кількість днів (якщо встановлено неповний робочий тиждень). 

Отже, якщо працівник насправді працює неповний робочий час, то це потрібно підтверджувати документально, зокрема,  поданою від нього заявою та Табелем обліку робочого часу, де вказувати фактично відпрацьований час. Наприклад, на прохання працівника встановлено неповний робочий тиждень: 3 дні на тиждень, це 24 годин на тиждень. Визначаємо частину штатної одиниці: 24 год/40 год = 0,6 ставки. Це означає, що можна прийняти на роботу ще працівника на ставку 0,4 окладу.

Відповідно до ст. 3-1 Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці, мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Наприклад, розмір окладу становить 4 000 грн. Працівник працює на 0, 6 ставки. Заробітна плата нараховується пропорційно відпрацьованому часу і становить: 4 000 х 0,6 = 2 400 грн, це більше ніж (3723х0,6) = 2233, 80 грн, а отже, вимогу ст. 3-1 Закону про оплату праці дотримано.

ЄСВ

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ роботодавець розраховує суму єдиного внеску як добуток розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд (прибуток), та ставки ЄСВ незалежно від того, що працівник працював не повний робочий день. Тому сума єдиного внеску у 2018 році становить 819,06 грн. 

У таблиці 6 додатка 4 звіту ЄСВ нарахування єдиного внеску та доплата до мінімального відображаються двома рядками, зокрема (реквізит 10 "Тип нарахувань", у якому зазначається код типу нарахувань "13"(сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати (доходу) та фактично нарахованою заробітною платою (доходом) за звітний місяць). 

Сумісництво. Відповідно до ст. 102-1 КзпП та с. 19 Закону про оплату праці працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Це означає, що додаткових обмежень щодо оплати праці не має і фактично суміснику оплачується виконана робота згідно табелю обліку робочого часу. 

У листі Мінсоцполітики від 13.10.2004 р. № 36-298 зазначається, що підприємствам заборонено приймати працівників на умовах сумісництва, якщо у них немає основного місця роботи. Проте в іншому листі від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15 повідомляється, що у роботодавця немає обов’язку перевіряти факт укладання та припинення трудового договору за основним місцем роботи.

Враховуючи таку неоднозначність рекомендуємо отримати від працівника інформацію щодо основного місця роботи. Тому що відповідно до пп. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ основне місце роботи, це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу. А згідно до згаданої вище ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Тобто донараховувати до мінімального розміру єдиного внеску не потрібно.

Приклад. Працівник за основним місцем роботи, з окладом 4000 грн працює неповний робочий тиждень. У грудні згідно табелю обліку робочого часу відпрацьовано 13 днів, це:  (13 х 8 год) / 160) = 0,65 ставки. Заробітна плата за грудень — 2600,00 грн, це більше мінімальної зарплати (3723 грн * 0,65 = 2419,95 грн), тому доплату  до рівня мінімальної здійснювати не потрібно. На відміну від зарплати, мінімальний внесок з ЄСВ незалежно від того, що працівник працював неповний робочий день, у 2018 році повинен становити 819,06 грн. Тому ЄСВ нарахований із зарплати - 572,00 грн та доплата до мінімального внеску -  247,06 грн. 

Працівник за сумісництвом згідно табелю обліку робочого часу відпрацював 13 днів, це:  (13 х 9,5 год) / 160 = 0,77 ставки. Заробітна плата за грудень — 3080,00 грн. ЄСВ — 677,60 грн. Доплата до мінімального внеску не здійснюється.