Подання декларації про доходи фізособою, яка працює за кордоном

В першу чергу потрібно з’ясувати, хто є платником ПДФО. Відповідно до п. 162.1 ПКУ платником податку є:

• фізособа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
• фізособа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Для податкових цілей у випадку, коли фізособа працює за кордоном, така фізособа може бути як резидентом, так і нерезидентом України. Визначення терміну «резидент» наводиться у пп. «в» пп. 14.1.213 ПКУ.

Резидент — це, зокрема, фізособа, яка:

• має постійне місце проживання в Україні;
• має центр життєвих інтересів (найбільш тісні особисті або економічні зв'язки) в Україні;
• зареєстрована як самозайнята особа в Україні;
• постійно проживає в Україні – навіть за наявності місця проживання в іншій іноземній державі;
• має місце постійного проживання як в Україні, так і в іншій іноземній державі, але при цьому в Україні знаходиться центр її життєвих інтересів. Наприклад, тут постійно проживають члени її сім'ї або вона сама зареєстрована як суб'єкт госпдіяльності;
• має місце постійного проживання як в Україні, так і в іншій іноземній державі, центр її життєвих інтересів визначити неможливо, але при цьому вона перебуває в Україні не менше 183 днів (уключаючи день приїзду і від'їзду) протягом податкового року;
• не має місця постійного проживання в жодній із держав, але при цьому перебуває в Україні не менше 183 днів (уключаючи день приїзду і від'їзду) протягом податкового року;
• самостійно визначає своє основне місце проживання на території України в порядку, установленому ПКУ.

Слід також зауважити що, якщо фізособа живе в Україні, а також і в іншій державі, то застосовуються додаткові критерії визначення податкової резидентності. Вони визначені в угоді України про уникнення подвійного оподаткування. За умовами запитання потрібно взяти до уваги Угоду між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про  уникнення  подвійного оподаткування щодо податків на дохід і майно.

Відповідно до п. 13.3 ПКУ доходи, отримані фізособою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.

Вище ми зауважили, що згідно з пп. 162.1.1 ПКУ фізособа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником ПДФО. А за визначенням у пп. 14.1.55 ПКУ дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи доходи за трудовими договорами.

За загальним правилом сума іноземного доходу (незалежно від розміру) включається в загальний річний оподатковуваний дохід фізособи. І за пп. 179.1 ПКУ платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до ПКУ. У цьому випадку слід подавати щорічну податкову декларацію до 1 травня 2019 р.  за 2018 рік (в деяких випадках, про що далі, можна перенести строк подання декларації до 31 грудня року, у якому декларуються податки: ПДФО та військовий збір).

Іноземні доходи декларуються у рядку 10.6. Відповідно до п. 164.4 ПКУ такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів. В окремому рядку слід вказати назву країни, з якої отримано іноземні доходи, та назву валюти.

Але згідно з пп. 170.11.2 ПКУ  у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації. У рядку 21 розділу VI декларації вказується сума податків, сплачених за кордоном, на яку платник податку має право зменшити суму річного податкового зобов'язання згідно з пп. 170.11.2 ПКУ, згідно з яким сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суми податку, розрахованої на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України. Значення рядка 21 декларації не повинно перевищувати значення рядка 18 декларації (це графа 6 рядка 10, де зазначається сума ПДФО).

Фізособа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.

Отже, в будь якому випадку сплачені податки слід підтвердити довідкою від іноземних податкових органів. Довідка підлягає легалізації, наприклад, можна апостилювати або іншим чином легалізувати довідку (залежить від країни), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Деякі міжнародні договори про правову допомогу передбачають, що документи, видані владою іноземної держави, не потребують додаткової легалізації.

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами.

Згідно з ст. 15 Угоди з Німеччиною про уникнення  подвійного оподаткування:

«1. З урахуванням положень ст. 16, 18, 19 і 20 платня, зарплата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом однієї Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються в другій Договірній Державі, якщо тільки робота за наймом здійснюється там.

2. Незалежно від положень п. 1, винагорода, що одержується резидентом однієї Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо:

a) одержувач перебуває в другій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом відповідного календарного року, і

b) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом другої Держави, і

c) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в другій Державі.

3. Незалежно від попередніх положень цієї статті, винагорода, одержувана у зв'язку з роботою за наймом, що здійснюється на борту морського або повітряного судна, яке експлуатується підприємством в міжнародних перевезеннях, може оподатковуватись у Договірній Державі, де розташований фактичний керівний орган цього підприємства».

Отже, обов’язок подавати чи ні декларацію про майновий стан залежить від статусу резидентності. За загальним правилом, особа є резидентом України, якщо це її місце проживання. Якщо фізособа проживає також в іншій державі, то застосовуються додаткові критерії визначення податкової резидентності.

Якщо ж платник зможе довести, що для цілей оподаткування він нерезидент, тоді фізособа звільняється від сплати в Україні податків на іноземні доходи, а сплачує ПДФО і військовий збір лише з доходів з джерелом походження з України. Проте звіерніть увагу, що доводити статус нерезидентності повинна фізособа самостійно, якщо у майбутньому виникнуть питання з контролюючими органами.

За умовами ситуації достатньою умовою для визначення центру життєвих інтересів, відповідно до статусу резидентності, є місце трудових відносин, зокрема, трудовий договір з іноземцями чи іноземними компаніями. Довести факт проживання за кордоном понад 183 дні у 2019 році можна довідкою з Держприкордонслужби. Якщо особа зможе довести, що для цілей оподаткування вона є нерезидентом, то вона звільняється і від подання декларації, і від сплати в Україні податків на іноземні доходи.

Якщо довести факт резидентності неможливо, тоді для осіб, які офіційно працюють за кордоном, є можливість згідно з пп. 170.11.2 ПКУ врахувати суму сплаченого податку з доходів в іншій країні для зменшення податкових зобов’язань з ПДФО. В результаті такого заліку особа може бути фактично звільнена від сплати ПДФО, якщо сума іноземного податку буде перевищувати суму ПДФО.

Наприклад, у Німечинні ставка ПДФО прогресивна - від 14 до 45% (залежить від суми річного доходу та податкового класу), тому сплачені там суми можуть перекрити 18%  ПДФО. Але податківці вважають (ісують усні роз’яснення, тому рекомендуємо отримати індивідуальну консультацію), що залік іноземного ПДФО не може враховуватися до заліку військового збору.