Імпорт товарів – це операція з їх придбання у нерезидента, і розрахунки з ним проводяться в іноземній валюті, а також цей товар ввозиться в Україну та розмитнюється.
Імпорт - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;
2) сплатити митні платежі, зокрема, ПДВ та мито;
3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Курсові різниці. Згідно з п. 8 П(С)БО 21 курсові різниці визначаються лише за монетарними статтями в іноземній валюті. Визначення курсових різниць відбувається:
- на дату балансу (застосовується курс НБУ на кінець дня);
- на дату здійснення господарської операції.
Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
При імпорті товару курсові різниці виникають у тому випадку, якщо першою подією є постачання товару (монетарною статтею балансу буде заборгованість імпортера перед постачальником).
Якщо курс на дату балансу (або дату господарської операції) нижчий за курс, що діяв на дату оприбуткування товару – виникають додатні курсові різниці (рах. 714 «Дохід від операційної курсової різниці»).
Якщо курс на дату балансу (або дату господарської операції) більший за курс, що діяв на дату оприбуткування товару – виникають від’ємні курсові різниці (рах. 945 «Втрати від операційної курсової різниці»).
Якщо першою операцією була передоплата товару, то товар оприбутковується за курсом, що діяв на дату здійснення передоплати. Якщо передоплата здійснювалася частинами, то до кожної із таких частин, з метою визначення первісної вартості товару, застосовується курс НБУ на дату сплати частині такої передоплати.
«Імпортний» ПДВ. Незалежно від того, чи є імпортер платником ПДВ, чи ні, обов’язок сплати ПДВ при розмитненні товару лягає на його плечі. Єдина відмінність в тому, що неплатник ПДВ не має права на податковий кредит за сумою сплаченого ПДВ. Він включає дану суму у первісну вартість такого товару.
Про визначення бази для оподаткування ПДВ при імпорті товару то його подальшому продажу детально ми писали тут. Наразі ж коротко нагадаємо основні положення:
- при імпорті товару база оподаткування ПДВ визначається згідно з договірною ціною, але не нижче митної вартості з урахування мита та акцизного податку.
- при подальшому постачанні імпортного товару база оподаткування визначається за загальним правилом – виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання таких товарів. При цьому митна вартість не застосовується.
За п. 187.8 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
За п. 198.2 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ПКУ. При цьому документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
У бухобліку сума сплаченого ПДВ та віднесення його до податкового кредиту відображається наступним чином:
|
Операція |
Дт |
Кт |
Сума, грн |
|
Перераховано суму ПДВ на митницю |
377 |
311 |
7 650,00 |
|
Відображено суму податкового кредиту з ПДВ на підставі митної декларації, заповнюється рядок 11 декларації з ПДВ (з деталізацією в рядках 11.1 та 11.2 в залежності від ставки) |
641/ПДВ |
377 |
7 650,00 |
Оприбуткування товару
Щодо визначення первісної вартості придбаного товару слід керуватися п. 9 П(С)БО 9. По-перше, первісна вартість формується за рахунок суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків.
За цією ж нормою П(С)БО 9 до собівартості включаються інші понесені витрати.
Вартість послуг (транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні), що сплачуються за договором постачальнику, перераховуються у гривневий еквівалент за курсом НБУ на дату постачання такого товару (або на дату передоплати у випадку відстрочення постачання).
Сума митних платежів, що зазначені в митній декларації і сплачені при перетині товаром кордону (зокрема, сума мита), пропорційно розподіляється на ту партію товару, за яку таке мито сплачено.
Сума транспортно-заготівельних витрат обліковується підприємством одним з двох методів: або відносять її на собівартість конкретної партії товару, або на окремому субрахунку з щомісячним розподілом. До таких ТЗР можуть бути віднесені витрати, що пов'язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Послуги брокерів. Митне оформлення нерозривно пов’язано з послугами митних брокерів. Згідно з п. 18 П(С)БО 16, до адміністративних витрат відносять загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме витрати на оплату винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).
Однак, у листі від 29.11.2013 р. №31-08410-07-27/34996 Мінфін наводив роз’яснення з приводу брокерських послуг. За ним брокерські послуги, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів, мають включатися до собівартості таких товарів.
Отже, брокерські витрати, що понесені підприємством у зв’язку з імпортом конкретної партії товарів, враховуються у складі їх собівартості. А от брокерські послуги, як консультаційні послуги або послуги за отримання певних дозвільних документів, що пов’язані з імпортом, доцільно відносити до адміністративних витрат підприємства (рахунок 92 «Адміністративні витрати»).
Сертифікація імпортованого товару для його реалізації. Деякі товари, що імпортуються, для продажу на території України, потребують спеціальної ліцензії або сертифікації. Коротко нагадаємо основні положення. Якщо витрати на сертифікацію відносяться на певну окрему партію товарів – то вартість такої сертифікації відноситься до собівартості таких товарів. Якщо ж сертифікація не пов’язана з певною кількістю товару, а здійснюється загалом по номенклатурі, то такі витрати обліковуються на рахунку 93 «Витрати на збут». Детальніше про сертифікацію у нашій консультації>>
Імпортований товар оприбутковується на рахунки обліку запасів: в даному випадку це буде Дт 204 Кт 632. Надалі вартість пляшок та пробок включається у вартість масла як товару (якщо це покупний товар) або як витрати на виробництво продукції (якщо воно виробляється підприємством): Дт 281 Кт 204 або Дт 23 Кт 204.
Оплата нерезиденту за придбаний у нього товар не оподатковується податком на доходи нерезидентів на підставі пп. «й» пп. 141.4.1 ПКУ – як виручка від реалізації товарів.
Також читайте:
Щодо оприбуткування імпортного товару:
- Оприбуткування імпортного товару: якою датою?
- Списання імпортованого товару: чи нараховувати ПДВ-зобов'язання?
Щодо граничних строків розрахунку та валютного контролю:
- НБУ скасував граничні строки розрахунків за низкою експортно-імпортних операцій
- Нове валютне регулювання з 7 лютого: аналіз усіх 8 постанов НБУ
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити