Отриманий лізингодавцем об'єкт фінлізингу обліковується залежно від напряму подальшого використання

У разі якщо у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю (орендодавцю), така передача прирівнюється з метою оподаткування до зворотного продажу, фактично до продажу основного засобу.

За такої ситуації продавець, яким виступає лізингоодержувач, застосовує п. 146.13 ПКУ, але з урахуванням абз. 5 п. 153.7 ПКУ. Адже за п. 146.13 ПКУ визначаються доходи або витрати у разі продажу ОЗ. Для визначення доходу або витрат слід використовувати такі показники, як сума доходу від продажу (фактично ціна, за якою повертається предмет лізингу) та балансова вартість об'єкта основних засобів. І якщо балансова вартість — це залишкова вартість ОЗ, то до визначення ціни (сума доходу від продажу у розумінні п. 146.13 ПКУ) встановлено свої вимоги (абз. 5 п. 153.7 ПКУ).

Отже, ціна визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення (з урахуванням роз'яснення у листі ДПАУ від 29.04.2011 р. №12261/7/16-1517-26, включаючи прострочені платежі з компенсації вартості предмета лізингу).

Різниця між балансовою вартістю та сумою зворотного продажу є податковими витратами (у більшості випадків за такою операцією не виникатимуть доходи) орендаря (див. приклад 10). Зрозуміло, що з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації об'єкта лізингу, нарахування амортизації припиняється.

Тим часом отриманий лізингодавцем об'єкт фінлізингу обліковується залежно від напряму подальшого використання: або як об'єкт ОЗ, вартість якого амортизується, або як придбаний для подальшого продажу товар, вартість якого може бути врахована у собівартості придбаного та реалізованого товару в майбутньому.