Відповідно до пп. 14.1.90 ПКУ, корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративні права реалізуються часткою у статутному капіталі, що посвідчено записом в установчих документах (статуті) та реєстрацією в Єдиному державному реєстрі (у ЄДР-базі на сайті Мін’юсту можна перевірити по кожному підприємству, хто ним володіє). Це стосується товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариств з додатковою відповідальністю (ТДВ), приватних підприємств (ПП).
Продаж корпоративних прав, часток у статутному капіталі оформляють договором купівлі-продажу корпоративних прав. Договір оформляється у простій письмовій формі та не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 209 ЦКУ). Серед його істотних умов: предмет, ціна, терміни тощо. Можна також додати за бажанням момент переходу права власності.
Право власності переходить у момент підписання акта приймання-передачі, що є додатком до договору купівлі-продажу (ст. 334 ЦКУ). З цього моменту покупець набуває прав та обов’язків як учасника підприємства (юрособи).
Фізичні особи при продажу корпоративних прав податки сплачують самостійно. Це ПДФО і військовий збір (ставки 18% і 1,5% відповідно). Оподатковується так званий інвестиційний прибуток – це позитивна різниця між доходом від продажу та раніше сплаченою вартістю корпоративних прав (вартість внеску до статутного капіталу).
Простіше: інвестиційний прибуток = (сума коштів, отримана в результаті продажу активу) – (сума коштів, витрачена у минулому на його придбання). Так визначив інвестиційний прибуток ВАСУ у рішенні від 06.06.2017р. по справі №826/902/15. Однак, якщо у 2021 році дохід від продажу знаходиться в межах 3180 грн (пп. 170.2.8 ПКУ), то податок не сплачується, а такий прибуток у складі загального оподатковуваного доходу не відображається.
Зверніть увагу: якщо фізособа продавала корпоративні права, то за підсумками року обов’язково необхідно подати декларацію про майновий стан, навіть якщо від такої операції був нульовий результат або збиток. Отже, декларацію слід подати навіть тоді, коли інвестиційний прибуток нульовий, наприклад, номінальна вартість частки була 50000 грн і за неї фізособі заплатили теж 50000 грн. І навіть тоді, коли такий результат від’ємний, тобто маємо не інвестиційний прибуток, а збиток. На цьому також наголошують податківці.
Якщо отримано інвестиційний збиток, то його можна перенести у зменшення загального фінрезультату операцій з інвестиційними активами у наступних роках (пп. 170.2.6 ПКУ).
Щодо ПДВ, то операції з продажу корпоративних прав (як часток у капіталі, так і акцій) не є об’єктом оподаткування ПДВ за умови, що операція здійснюється грошима (пп. 196.1.1 ПКУ). Податкова накладна також не оформляється (оскільки операція не є об’єктом оподаткування, а не просто звільнена від ПДВ). Не потрібно нараховувати ПДВ й коли ціна їх продажу перевищує номінальну вартість (консультація ЗІР, 101.04).
Оскільки продавцем корправ є фізична особа, а покупцем теж фізична особа, то власне сама операція з продажу частки відбувається без участі самого підприємства- емітента корправ. Згоди дружини власника також не потрібно, якщо власник володіє часткою одноосібно.
В аналітичному обліку самого підприємства-емітента лише відображатиметься зміна власника: Дт 401/1 (колишній власник) Кт 401/2 (новий власник). Таке проведення слід зробити на дату внесення змін до статутних документів. Інших наслідків з оподаткування та бухобліку немає.
Щодо можливої ціни продажу та визначення вартості частки. Випадки, у яких проведення оцінки майна є обов'язковим, наведені в ст. 7 Закону №2658. Відчуження учасником частки підприємства, в якому немає державної частки (частки комунального майна) до цих випадків не належить.
Нормами ст. 21 Закону про ТОВ передбачено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства платно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
З цього випливає, що чинне законодавство не містить якихось вимог щодо визначення мінімальної вартості продажу частки у статутному капіталі товариства. Тому учасник за умови дотримання інших вимог, встановлених Законом про ТОВ, може продати свою частку у статутному капіталі за будь-якою ціною, а також відчужити безоплатно (тобто, подарувати).
Зверніть увагу! Виплачувати частку статутного капіталу колишньому власнику у самого підприємства немає підстав, оскільки учасник не виходить з підприємства, а відчужує (продає) свою частку іншій особі, яка й компенсує вартість частки за договірною ціною.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно розміру їх часток.
Якщо рішення про виплату дивідендів попереднім власником не приймалось, підстав для виплати йому нерозподіленого прибутку при продажу корпоративних прав не виникає. Використання нерозподіленого прибутку шляхом виплати дивідендів є правом власника підприємства, а не його обов’язком (якщо інше не передбачено статутом). При цьому, в подальшому, новий власник підприємства може прийняти таке рішення і отримати суму коштів нерозподіленого прибутку у вигляді дивідендів (або використати їх у інший спосіб).
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити