Грошова оцінка земельних ділянок проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років

Правові засади проведення оцінки земель визначені Законом «Про оцінку земель» (далі — закон).

Відповідно до статті 15 закону, підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, згідно зі статтею 18 закону, проводиться не рідше ніж один раз на 5—7 років.

Нормативну грошову оцінку земельних ділянок проводять юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону «Про землеустрій» (стаття 18 закону).

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів  від 23 березня 1995 року № 213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі — порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.06 №18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін’юсті 5 квітня 2006 року за № 388/12262.

Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8 порядку.

Згідно з вимогами статей 20, 21 закону, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів — документація, що складається з текстових та графічних матеріалів, оформлена відповідно до Стандарту СОУ ДКЗР 00032632-012:2009 «Оцінка земель. Правила розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», затвердженого наказом Держкомзему від 24.06.2009 №335 та зареєстрованого Українським науково-дослідним інститутом стандартизації, сертифікації та інформатики Держспоживстандарту України від 10.09.2009 за № 32595752/1927.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 закону визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до порядку, при визначенні нормативної грошової оцінки одного квадратного метра окремої земельної ділянки до середньої (базової) вартості застосовується зональний коефіцієнт (Км2), локальний коефіцієнт (КмЗ), коефіцієнт функціонального призначення (Кф) та коефіцієнт індексації (Кі).