Розраховуємо відпускні суміснику-відряднику

Запитання

На підприємстві працює сумісник на умовах відрядної оплати праці. Як вірно розрахувати середню зарплату для оплати відпустки, яка надається з 07.11.15 р., якщо у розрахунковому періоді (листопад 2014 – жовтень 2015) були місяці, повністю не відпрацьовані, коли не виконувались послуги. Нарахований дохід за період розрахунку треба ділити на 355 к.д., або на кількість к.д. у відпрацьованих місяцях? В невідпрацьованих місяцях не було відпустки за власний рахунок, декретної відпустки, відпустки по догляду за дитиною.

Відповідь

Відповідно до ст. 19 Закону України від 24.03.95 р №108/95-ВР «Про оплату праці», працівники-сумісники отримують зарплату за фактично виконану роботу. Але під час відпустки за працівниками (в т. ч. сумісниками) зберігається середня заробітна плата.  Згідно із ст. 27 цього Закону, обрахунок середньої заробітної плати підприємства повинні проводити за порядком, встановленим КМУ. В цьому випадку треба користуватися Постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.

Але цей нормативно-правовий документ не містить прямих норм як вчиняти в такому випадку. Тому вважаємо, що порядок розрахунку середньої зарплати для таких сумісників слід відобразити в наказі про облікову політику на підприємстві, щоб мати обґрунтування для контролюючих органів. 

 І ось чому. Згідно з п. 2 Порядку №100, час, протягом якого працівники (згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин) не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Але випадок, коли працівник продовжує перебувати в трудових відносинах, але не працює, чинним законодавством передбачений лише в двох варіантах – з вини працівника або з вини роботодавця. 

Якщо це відбулося з вини працівника, зокрема, через прогули, то це не вважається поважною причиною і такий період з розрахунку не виключається.

 Якщо у відсутності обсягів роботи винен роботодавець, то виникає ситуація вимушеного простою. Згідно зі ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Оплата часу простою не з вини працівника регулюється ст. 113 КЗпП. Але оскільки в такому випадку заробіток працівника зберігається за ним частково, то період вимушеного простою виключається з розрахункового періоду (див. з цього приводу лист  Мінпраці від 24.04.2009 р. №247/13/8409).  

У Вашому випадку простій відбувся не з вини робітника (якщо в нього немає прогулів, тобто неявки на роботу з неповажних причин, то  можна вважати, що це відбулось не з вини працівника), а себто з поважних причин. З іншого боку, очевидно, що простій не було зафіксовано документально, і оплата працівнику такого простою не проводилася. Тому, оскільки на підприємстві є такі випадки, то їх вплив на розрахунок середньої зарплати працівників, в усіх випадках її збереження (якщо простій буде врахований), варто затвердити наказом керівника підприємства. Наприклад, як зазначалося вище, у наказі про облікову політику. 

Щодо решти питань, порядок розрахунку відпускних або компенсації за невикористану відпустку для працівників-сумісників такий же, як і порядок розрахунку відпускних тим працівникам, для яких це місце роботи основне.

Обчислення середньої зарплати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться згідно з Порядком № 100 виходячи з виплат за останні 12 к. м. роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку (п. 2 Порядку № 100). 

Повторно звертаємо Вашу увагу на те, що з розрахункового періоду виключаються святкові та неробочі дні (крім вихідних), а також час, протягом якого працівник не працював з поважних причин і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (п. 2 Порядку № 100).