Компенсація ЄСВ у розмірі 50 % з бюджету: включати до складу доходу підприємця чи ні?

Оподаткування доходів, отаманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що оборали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

Статтею 128 глави 13 Господарського кодексу України передбачено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність мають право залучати найманих працівників.

Відповідно до п. 177.7 ст. 177 ПКУ фізична особа підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно – правових відносинах.

Відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-ІV «Про зайнятість населення» зі змінами та доповненнями роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування. Так, до витрат фізичної особи – підприємця відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

У тому числі суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі і порядку встановлених законом (пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, де в пп. 7 п. 6 Книги відображаються суми витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці. 

Отже, фізична особа – підприємець суми компенсацій, які отримує з Державного бюджету України у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за найманих осіб згідно Закону України № 5067-VI від 05 липня 2012 року «Про зайнятість населення», відображає у п. 7 гр. 6 Книги доходів і витрат із від’ємним значенням; та сума компенсації вираховуються із витрат господарської діяльності.