З 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску для роботодавців, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених п. 3 розділу ІІ Закону № 77). Такі пільгові ставки можна застосовувати у випадку, якщо підприємство виконує одночасно ряд умов передбачених п. 3 розділом ІІ Закону України від 28.12.2014р. № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці".
Єдиний внесок для платників — роботодавців встановлюється у відсотках до нарахованої суми заробітної плати працівників відповідно до класів професійного ризику виробництва, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
У ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сказано: “При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування”. Зауважимо, що такого поняття, як “коефіцієнт бази нарахування” в законодавстві не має. Проте, скоріше за все законодавець обмежив заробітну плату сумісників до застосування пільгових ставок. Краще дочекатись офіційних роз'яснень. Але наразі виходить, що роботодавці у яких працюють сумісники, пільговий порядок нарахування ЄСВ до таких працівників не застосовують і скористатись зменшенням ставки єдиного внеску не зможуть.