Запитання: Виробниче підприємство через проведення АТО перебуває на вимушеному простої. Як правильно відобразити в бухгалтерському і податковому обліку: нарахування зарплати працівникам під час простою? Орендну плату виробничих і адміністративних приміщень? Які документи потрібно оформити на підприємстві для встановлення режиму вимушеного простою?
Відповідно до cт. 34 КЗпП простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно зі ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника сплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або людей, які його оточують, і для навколишнього природного середовища, не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Отже, якщо простій не з вини працівника виник через відсутність організаційних або технічних умов для праці, такий працівник має право на оплату часу такого простою виходячи з 2/3 від встановленої йому тарифної ставки (окладу), або навіть у більшій сумі, якщо це передбачено, наприклад, колективним або трудовим договором. Якщо ж простій не з вини працівника пов’язаний із тим, що склалася небезпечна для життя або здоровя працівника ситуація, то за ним зберігається середній заробіток (який обраховується відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р.).
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Законодавчо не врегульовано порядок такого попередження, тобто воно можливе як усне, так і письмове. Але на час простою не з вини працівника оформляються акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу (як правило, керівника підприємства). При складанні такого наказу слід врахувати, що це буде звичайний локальний нормативний акт, тобто, форма такого наказу не відрізнятиметься від звичайних кадрових наказів на підприємстві. А щодо формулювань причин, за якими встановлюється режим вимушеного простою, можна скористатися наказами, якими було його встановлено в державних органах на території проведення АТО (див., наприклад, наказ ДФСУ від 03.09.2014 р. № 105, від 22.08.2014 р. № 72 тощо). При цьому слід враховувати листи Мінсоцполітики України від 08.07.2014 р. № 7302/3/14-14/13 та від 11.08.2014 р. N 8946/0/14-14/13.
Нарахована працівникам зарплата під час вимушеного простою є обовязковою, передбаченою КЗпП виплатою, а тому, згідно із п. 142.2 ПКУ, витрати на її виплату належать до податкових витрат (оскільки оплачувався вимушений прогул, то витрати з його оплати слід віднести до інших витрат згідно із пп. 138.12.2 ПКУ). Ці виплати оподатковуються ПДФО, і при цьому слід враховувати, що за пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, оплата вимушених прогулів входить до фонду оплати праці (як додаткова заробітна плата). А отже, оподаткування такої оплати відбуватиметься так само, як і звичайної зарплати (згідно із п. 164.6 ПКУ). Оподатковується така оплата і ЄСВ – принаймні, в Переліку виплат за рахунок роботодавця, які на які не нараховується ЄСВ (затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170), оплата за вимушений прогул не міститься.
А ось орендна плата за виробничі та адміністративні приміщення, за період вимушеного простою, якщо вони фактично не використовувалися для здійснення господарської діяльності, на нашу думку, до податкових витрат віднесена бути не може (відповідно до пп. 139.1.1 ПКУ).