Обладнання отримано за договором у безоплатне тимчасове користування: бухоблік

Запитання: Юрособою (резидент-платник єдиного податку 4 групи, не платник ПДВ) отримано на умовах договору оперативного лізингу у "виключне строкове і безоплатне користування" із-за кордону від нерезидента обладнання (в т.ч. спецмашини) для заготівлі лісу. Які податкові наслідки даної операції, та як її відобразити у бухобліку?

Відповідь: По-перше, оскільки обладнання отримано від нерезидента, скоріш за все юрособа-резидент була імпортером такого обладнання. І повинна була понести витрати з такого розмитнення, зокрема, у сумі мита та ПДВ. А оскільки юрособа є платником єдиного податку і не є платником ПДВ, то права на податковий кредит з ПДВ вона не отримує. Тому, в бухгалтерському обліку ці витрати (оскільки йдеться про виробниче обладнання), на нашу думку, слід віднести до загальновиробничих витрат.  В податковому ж обліку вони взагалі не відобразяться. 

По-друге, орендні послуги на митній території України є об’єктом оподаткування ПДВ. А послуги з оренди рухомого майна, до якого належить обладнання, вважаються наданими на митній території України, якщо їх споживач є резидентом України (див. пп. «ґ» п. 186.3 ПКУ). І навіть якщо споживач послуг не є платником ПДВ, він зобов’язаний нарахувати ПЗ з ПДВ за нерезидента і сплатити його до бюджету (п. 180.2 ПКУ).   

Порядок нарахування та плати ПДВ за послугами, що отримуються від нерезидента, якщо місце постачання таких послуг знаходиться на митній території України, регулює ст. 208 ПКУ. У ній зазначено, що отримувач послуг, поставлених нерезидентом, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою на базу оподаткування, визначену п. 190.2 ПКУ.

Базою оподаткування послуг, що поставляються нерезидентом на митній території України згідно з п. 190.2 ПКУ, є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків і зборів, за винятком податку на додану вартість. Визначену таким чином вартість, якщо вона виражена в іноземній валюті, необхідно перерахувати в національну валюту за курсом НБУ, що діє на дату виникнення податкових зобов’язань (п. 190.2 ПКУ). Датою виникнення податкових зобов’язань за послугами нерезидента згідно з п. 187.8 ПКУ є дата першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка, або дата оформлення документа, що засвідчує постачання послуг нерезидентом.

Згідно з вимогами п. 208.4 ПКУ для виконання обов’язків зі сплати ПДВ отримувачі послуг — незареєстровані платники ПДВ повинні подати розрахунок податкових зобов’язань. Форма такого розрахунку затверджена наказом Міндоходів № 678 від 13.11.2013 р.. Складати та подавати розрахунок потрібно тільки за той звітний період (календарний місяць), в якому такі послуги отримані. Розрахунок необхідно подавати протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, в якому було нараховано податкові зобов’язання.

Але знову ж таки, оскільки резидент не зареєстрований платником ПДВ, права на ПК з ПДВ у нього у сумі сплаченого ПЗ з ПДВ не буде. А оскільки він є платником єдиного податку, то не буде в нього і права на податкові витрати. Тож, сума сплаченого ПДВ потрапить тільки до складу загальновиробничих витрат у бухгалтерському обліку. 

Але обладнання отримано за договором у строкове і безоплатне користування. Згідно з п. 190.2 ПКУ при отриманні послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається виходячи зі звичайних цін на такі послуги без урахування ПДВ. То як же визначити базу для нарахування ПЗ з ПДВ в такому випадку? Стаття 39 ПКУ поширюється на ПДВ, але тільки в частині контрольованих операцій. Отже, якщо операції з нерезидентом, які надає обладнання у користування, визнаються контрольованими згідно із п. 39.2 ПКУ, то звичайну ціну для таких послуг слід визначати за методами, встановленими п. 39.3 ПКУ. Інакше звичайна ціна для таких послуг дорівнюватиме договірній. І якщо в договорі або в акті наданих послуг не буде зазначено вартість таких послуг, то вважатиметься, що вона дорівнює нулю. А отже, немає і ПЗ з ПДВ.  

Що стосується єдиного податку, то за п. 292.3 ПКУ, до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Хоча податківці мають суперечливу позицію щодо того, чи вважати надання майна у користування (оренду, лізинг) послугою, чи ні (зокрема, в тому, що стосується ЄСВ, вони це заперечують), на нашу думку, в тому, що стосується єдиного податку, вони таке безоплатне користування визнають безоплатно отриманими послугами. Нагадаємо, що безоплатно отриманими вважаються послуги, надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких послуг чи їх повернення. 

Інша справа, як визначатиметься сума такого доходу – звісно, якщо в договорі вартість такого користування не зазначено, і акти надання послуг з певними сумами з нерезидентом не складаються. Адже механізм визначення звичайної ціни, затверджений ст. 39 ПКУ, на єдиний податок, і зокрема, на п. 292.3 ПКУ, не поширюється. Тобто, маємо неузгодженість у законодавстві – дохід є, а як його порахувати, не встановлено. Тому можливі два шляхи. Або зазначити у договорі/актах наданих послуг якусь вартість такого користування із зауваженням, що оплата за нього не відбувається, і визнавати дохід, який обкладається єдиним податком, з таких документів (в бухгалтерському обліку тоді цей дохід потрібно буде відобразити проведенням Дт 91 Кт 719). Або посилаючись на те, що договірна ціна дорівнює нулю, не визнавати дохід зовсім. 

Але як не визнавати дохід у вартості безоплатно отриманих від нерезидента послуг, так і не платити з них ПДВ – це ризик донарахування податкових зобов’язань при податкових перевірках, навіть, у випадках, коли законодавство прямо дозволяє це робити. Тому платнику податків варто звернутися з цього питання до ДПІ за місцем обліку, щоб отримати індивідуальну податкову консультацію. З питання, як визначити звичайну ціну для неконтрольованих операцій (стосовно ПЗ з ПДВ) і як визначити дохід у сумі безоплатно наданих послуг (стосовно бази оподаткування ЄП). Яку б відповідь не надали податківці, якщо платник податків діятиме за нею, то, згідно із ст. 53 ПКУ, він не нестиме відповідальності при наступних податкових перевірках.